Батьківські збори «Почуйте серцем голос вашої дитини» (старша група)




Матеріали до проведення

Батьківських зборів

«Почуйте серцем голос вашої дитини»

Старша група

Мета: узгодити дії батьків у новому навчальному році, визначити напрямки а подальшого розвитку дітей групи, форми залучення батьків в роботу.

План

1. Вступна частина

2. Доповідь вихователя " Як запобігти дитячій нервовості"

3. Обговорення писихолого-педагогічних ситуацій

4. Отримання батьками пам'яток " Подаруйте дитині любов та піклування"

5. Тестування " Батьки і діти: проблеми виховання"

6. Гра-розминка "Сердечка доброти"

7. Організаційні питання

8. Підсумкове слово педагога

 

1. Шановні батьки ми раді вас вітати у нашій груповій кімнаті! Ми сьогодні зібралися за круглим столом, щоб обговорити проблеми які актуальні для нашого сьогодення і для нашої групи також.

 

2. Доповідь: « Як запобігти дитячій нервовості »

Дошкільний вік як ніякий інший характеризується найсильнішою залежністю від дорослого, і проходження цього етапу становлення особистості значною мірою визначається тим, як складаються відносини дитини з дорослим. Самі дорослі не завжди розуміють, яким чином їх особистісні якості стають надбанням дітей, як своєрідно, відповідно до специфіки дитячого віку вони інтерпретуються, яке значення набувають для дитини. Усвідомлена або неусвідомлена батьківська та педагогічна авторитарність породжує у дошкільників дефіцит неординарності, почуття власної гідності, невпевненість в собі і багато інших якостей, ускладнює сприятливе становлення особистості.

Неврози – це ті захворювання, які зачіпають багато аспектів особистості дитини. У дошкільному віці найчастіше зустрічаються невростенія, невроз страху, істеричний невроз, невроз нав'язливих станів. Будь-який з перелічених неврозів має ряд своїх особливостей. Але головне, що їх об'єднує, – надмірне по силі або тривалості напруга нервової системи на тлі або після психічного потрясіння, на тлі або після гострих і хронічних психічних травм та конфліктів. А травматичною для дитини може бути будь-яка ситуація.

До тяжких переживань і виникнення нервозності у дітей призводить поява другої дитини в сім'ї. Старша дитина при цьому, як правило, починає переживати і вважати, що батьки розлюбили її, що вона їм більше не потрібна.

Таке трапляється зазвичай у тих випадках, коли батьки не підготовляють старшого до появи нового члена сім'ї, приковуючи всю свою увагу до маленької істоти. У старшого виникають ревнощі, а в деяких випадках навіть агресивність.

Однією з причин реакцій протесту є руйнування сім'ї або дру­гий шлюб одного з батьків. Вітчим або мачуха, що прийшли в ро­дину, не завжди можуть підібрати ключ до серця дитини і якщо помічають неприязнь, то, в свою чергу, платять дитині тим самим, віддаляючи її від себе. Вирішуючи питання про другий шлюб, за­вжди треба думати передусім про дитину. Потрібно вміло підго­тувати дитину до наступних змін у сім'ї, зуміти викликати в неї почуття симпатії до майбутнього члена родини і переконати її у важливості цієї зміни.

Частими причинами зміни поведінки дитини є чвари і незгода між батьками, діти це переживають дуже хворобливо, вони весь час перебувають у стані тривоги, занепокоєння, стають лякливи­ми, плаксивими.

Особливо негативно позначаються на здоров'ї дитини і роз­витку її особистості суперечки між батьками в питаннях вихо­вання. Нерідко один з батьків, надміру суворий і вимогливий, прагне цілком підкорити дитину своїй волі, а другий (частіше ма­ти або бабуся) старається оберігати дитину від надміру суворого ставлення, потураючи її забаганкам, догоджає їй купівлею нової іграшки, ласощами; у разі неслухняності дитини вона «вдається» до авторитету батька. У присутності матері або бабусі дитина не­слухняна, користується її слабостями, добиваючись бажаного, грубить. А в присутності батька така дитина стає зовсім невпізна­ною. Вона ніжна і ласкава з матір'ю, старанна і ввічлива з бать­ком. У такій сім'ї дитина змалечку вчиться поводитися нещиро, пристосовуючись до умов, що весь час змінюються. У неї вироб­ляється не цільний характер, як хотілося б батькам, а погані звич­ки. Крім того, такі умови викликають перенапруження нервової системи яке може призвести до виникнення нервового тику, нічного      нетримання сечі, поганого сну.

До розвитку невротичних реакцій у дітей можуть бути причет­ні також хронічні захворювання (часті ангіни, хронічне запалення легенів, ревматизм, захворювання печінки і жовчного міхура), ін­фекційні захворювання, черепно-мозкові травми. Такі захворюван­ня виснажують центральну нервову систему, у зв'язку з чим навіть і повсякденні життєві ситуації стають іноді для ослаблених дітей над­звичайно сильними подразниками, ведуть до виникнення неврозу.

Для дітей, на відміну від дорослих, характерним є перебіг не­врозу з якимось одним провідним симптомом (страхи, нервовий тик, заїкання, істерія та ін.). Однак поряд із цим спостерігаються примхи, плаксивість, дратівливість, збудливість, підвищена втом­люваність, які є фоном невротичного розладу.

Звичайний каприз дитини — це перший серйозний прояв іс­теричного неврозу, точніше — його початок.

Як же слід чинити, щоб запобігти нервовості дитини, пригаль­мувати істеричну реакцію дитини, не дати їй перетворитися в по­дальшому на істеричний невроз?

Потрібно намагатися не створювати обстановку, що сприяє виникненню нервової реакції у дитини. Для цього необхідно, по можливості, виконувати спокійно висловлені дитиною прохан­ня. Якщо задоволення її бажання неможливе, слід вислухати ма­люка і спокійно пояснити йому, чому зараз ви не можете зроби­ти те, чого він просить. Наприклад: «Зараз у мене немає грошей. але незабаром тато отримає зарплату і я тобі куплю цю іграшку». І, звичайно, в подальшому дійсно потрібно її купити. Або: -«Зараз холодно, не можна йти босоніж, якщо завтра буде теплий день, то я дозволю тобі побігати без сандаликів». Дитина повинна знати: якщо вона просить про щось спокійно, то в більшості випадків во­на отримає бажане («позитивне підкріплення»), а якщо капризує, то нічого не отримає («негативне підкріплення»). Така поведінка всіх без виключення членів родини обриває істеричну реакцію дитини і попереджує розвиток істеричного неврозу.

В обстановці постійної напруги ростуть діти в родинах, де їх повсякчас залякують. Це залякування може мати різноманітний характер, але воно завжди шкідливе для дитини.

В одних сім'ях дітей залякують бородатим дідом, який їх за­бере. В інших родинах, прагнучи прищепити правильні гігієніч­ні навички, дітей занадто лякають мікробами і глистами, які жи­тимуть в дитині, якщо та не досить ретельно митиме руки перед їдою. Хоча ці вказівки в принципі правильні, але в помисливих дітей вони можуть викликати нав'язливі страхи та інші нервові прояви.

Є родини, де діти живуть в остраху, що з батьками щось трапиться, тому що часто чують їх побоювання за своє життя і здоров'я. А якщо батьки часто нервують, плачуть або зляться, то через несвідоме наслідування їм діти робляться неврастеніка­ми. Приклад дорослих може мати більше виховне значення, ніж вказівки, роз'яснення, повчання, нагороди та покарання.

Дуже важливо власним прикладом навчити дітей вирішувати конфлікти, не травмуючи нервової системи ані собі, ані оточую­чим. Діти надзвичайно легко й охоче вчаться спокою і вмінню не злитися і не плакати. Вони починають пишатися проявом своєї витримки.

Не потрібно, особливо при дітях, без крайньої потреби роз­повідати комусь про ті чи інші свої хворобливі відчуття: то серце коле, то голова паморочиться і таке інше. Діти легко переймають цю шкідливу звичку і починають самі жалітися на дійсні чи вигадані недомагання. Дитина жаліється на якесь болісне відчуття. Не треба проявляти до цього зайвої уваги чи, тим більше, переля­ку. Слід спокійно сказати: «Добре, покажу тебе лікарю, він дасть ліки, і все минеться».

Із психологічними методами зміцнення і загартовування організму для попередження нервовості необхідний і комп­лекс загально гігієнічних заходів, що створюють сприятливий фон для функціонування нервової системи. До них відносять­ся правильний режим дня, достатній сон, регулярне та пов­ноцінне харчування, перебування на свіжому повітрі, водні процедури, рухливі ігри, заняття фізкультурними вправами тощо.

 

3. Батькам пропонується обговорити наступні ситуації:

I. Юля (4,5 роки) щовечора не засинає протягом двох годин після того, як її вкладуть до ліжка. Вона кричить батькам, що не може заснути, просить тата чи маму прилягти з нею, плаче. Ко­ли батькам вже здається, що дівчинка заснула, і вони намагаються вийти з кімнати дочки, тихо зачиняючи двері, Юля в ту саму мить кричить і просить залишити двері відкритими.

Запитання до дискусії:

Чи можна назвати Юлю нервовою дівчинкою?

Які прояви неврозу спостерігаються у неї?

Чи правильно, на вашу думку, поводяться батьки по відно­шенню до доньки?

Які поради ви б дали батькам Юлі?

Правильне трактування ситуації:

У Юлі очевидні прояви страху. Можливо, вони пов'язані і надлишковою нервовістю та емоційністю дитини.

Батькам Юлі не варто панікувати і сприймати стан дівчинки, як щось надзвичайне і хворобливе. Їм (особливо при дитині) пот­рібно зберігати спокій та впевненість.

Проблему Юдиного страху можна спробувати вирішити поступово. Для цього мамі слід спочатку дійсно прилягати поруч із донькою. Потім — лягати поруч з ліжком Юлі на окремій ку­шетці, згодом — сідати на стілець у кімнаті, де засинає дитина; пізніше ліжечко дитини поставити біля відкритих дверей у кімнату, де знаходиться мати. Врешті, ліжко поступово відсунуто від дверей, і ось уже прикрити двері в іншу кімнату — дитина має спокійно заснути сама.

 

II. П’ятирічний Юрко упав з високої гірки. Тяжких ушкоджень у хлопчика не виявилося. Настрій у нього був бадьорий, хоча годину тому Юрко чимало пережив: падіння, отримані при цьо­му болісні садни, огляд хірурга, змазування подряпин розчином перекисі та йодом. Хлопчик упав у купу піс­ку і тому відбувся легким забиттям і подряпинами. Коли матір повідомили, яка прикра пригода спіткала її сина, жінка кину­лася у двір. Злякане обличчя матусі дитина сприйняла за гнів і закричала: «Мамо, прости! Ти забороняла лазити на цю гірку. Чесне слово, я більше не буду!». Мати тут же зметикувала, що слід робити, і сказала: «Добре, на цей раз я прощаю тобі твої пустощі, але якщо ще раз полізеш і впадеш, ніколи тобі про­щення не буде!».

Запитання до дискусії:

Чи схвалюєте ви поведінку матері Юрка в цій ситуації?

Які наслідки дасть в родині таке вирішення психологічної проблеми?

Як би могла вплинути на нервовість хлопчика ситуація, якби мама стала показувати своє хвилювання та розпач, не зумівши опанувати себе?

Правильне трактування ситуації:

Мати повелася цілком правильно. Завдяки цьому, дитина сприйняла те, що трапилося, як власні пустощі, які вибачили, і була так цим задоволена, що не звернула жодної уваги на уда­ри, подряпини. Якщо б мати стала голосити і ридати над ним, показала, як сильно вона налякана, це скоріше за все викли­кало б у дитини нервову реакцію.

4. Пам’ятка для батьків

« Подаруйте дитині любов та піклування! ».

–          Будьте завжди послідовним з дитиною, і ви уникнете капризів.

–          Застосовуйте у вихованні такі засоби, які відповідають віку дитини.

–          Коли дитина вередує, не намагайтеся в цей час доводити їй будь-що — це даремно. Сварка не має сенсу, а биття ще більше її нервує.

–          Якщо малюк проявляє нервовість, залишайтеся поруч, дайте йому зрозуміти, що ви його розумієте.

–           Обійміть малюка, запев­ніть у своїй любові і намагайтеся відволікти дитину від капризу, що так рознервував її.

–           Можна попередити розвиток нервовості у дитини, якщо під­креслено спокійно поставитися до подій, які лякають її.

–          Пам'ятайте, що основною причиною нервового розладу у ди­тини є не сама подія, що злякала малюка, а та оцінка, яку дали цій події дорослі.

–          Будьте з дитиною наполегливі. Якщо сказали «ні», залишай­теся і далі послідовними в своїх вчинках.

–          Забороняйте дитині лише ті вчинки, які дійсно недопустимі, нетерпимі в суспільстві і викликали б різке осудження і обурен­ня, якщо їх здійснила б доросла людина.

–          Не примушуйте дитину стримуватись і весь час гальмувати свою активність.

–          Уникайте сварок і конфліктів в родині при вашому малюку.

–          Коли дитина заспокоїться після капризування, поговоріть з нею ласкаво. Розкажіть, як вас засмутило, що вона так пово­дилась. Така розмова попередить виникнення почуття прови­ни у дитини, як це часто трапляється після бурхливих сплесків гніву.

 

5.  Тестування «Батьки і діти: проблеми виховання»

Мета: допомогти батькам реально зі сторони подивитися та оцінити на стосунки та виховання у власній сім’ї.

Запитання Відповіді
№п/п Чи можете ви Можу завжди А Можу,але не завжди

 

 

Б

Не можу В
1 У будь-який момент зупинити всі свої справи й зайнятися дитиною      
2 Порадитися з дитиною, незважаючи на її вік      
3 Зізнатися дитині в помилці, припущеній стосовно неї      
4 Вибачитися перед дитиною у випадку своєї неправоти      
5 Володіти собою й зберігати самовладання, навіть якщо вчинок дитини вивів вас із себе      
6 Поставити себе на місце дитини      
7 Повірити хоча б на хвилину, що ви добра фея (прекрасний принц)      
8 Розповісти дитині повчальний випадок зі свого дитинства, що показує вас у вигідному світі      
9 Завжди втримуватися від уживання слів і висловів, які можуть ранити дитину      
10 Пообіцяти дитині виконати її бажання в обмін на її гарну поведінку      
11 Виділити дитині один день, коли вона може робити, що бажає, поводитися, як хоче, і ні в що не втручатися      
12 Не відреагувати, якщо ваша дитина вдарила, грубо штовхнула або просто незаслужено скривдила іншу дитину      
13 Устояти проти дитячих прохань і сліз, якщо ви впевнені, що це каприз, скороминуща примха      

Підрахунок балів: варіант «А» -3бали; варіант«Б» -2бали; варіант«В» -1бал.

Якщо ви набрали від 30 до 39 балів, виходить, дитина най­більша цінність у вашому житті. Ви прагнете не тільки зрозуміти, але й пізнати її. Ставитеся до неї з повагою, дотримуєтеся най­більш прогресивних принципів виховання й постійної лінії по­ведінки. Інакше кажучи, ви дієте правильно й можете сподівати­ся на гарні результати.

Сума від 16 до 30 балів: турбота про дитину — для вас пи­тання першорядної важливості. Ви маєте здатності вихователя, але на практиці не завжди застосовуєте їх послідовно й цілеспря­мовано. Часом ви надто суворі, в інших випадках — надто м'які. Крім того, ви схильні до компромісів, які послабляють виховний ефект. Вам належить серйозно замислитися над своїм підходом до виховання дитини.

Кількість балів складає менше 16: це свідчить про те, що у вас серйозні проблеми з вихованням дитини. Вам бракує або знань, або бажання й прагнення зробити дитину особистістю. Вам слід звернутися про допомогу до фа­хівців — педагогів та психологів, познайомитися з публікаціями з питань сімейного виховання.

 

6.  Гра – розминка «Сердечка доброти»

Мета: виявлення мікроклімату у кожній сім’ї.

Обладнання: 2 сердечка: червоне і рожеве, ручки або олівці для кожного із батьків, аудіо запис із спокійною мелодією.

Завдання: на одному сердечку батьки пишуть як вони в дома кажуть на своїх дітей (заміняючи імена); на іншому як на них кажуть їхні діти.

 

7. Організаційні питання

 

8.. Підсумкове слово педагога.

Шановні батьки! Сьогодні ми з вами торкнулися важливого та актуального питання — виникнення та попередження дитячої нервовості.

Дитяча нервовість — тимчасове і цілком переборне психоло­гічне явище. Беручи до уваги особливу вразливість нервової сис­теми малят в дошкільному віці, необхідно вживати всіх заходів, щоб попередити неврози дітей.

Дати рецепти на всі життєві випадки — складно. Ви самі має­те обрати те, що підходить вашій дитині, її індивідуальним особ­ливостям.

Сподіваємось, що сьогоднішнє зібрання було для вас корисним та цікавим.


Comments:

Залиши перший коментар

Зашили коментар

Ваш email не буде публікуватися.


*