Гірка М. Носов




Гірка

М. Носов

vpavЦілий день діти працювали — будували снігову гірку у дворі. Згортали лопатами сніг і скидали його під стінку сараю в купу. Тільки перед обідом закінчили будувати гірку. Діти полили її водою і побігли додому обідати.

— Ось пообідаємо, — казали вони, — а гірка поки що замерзне. Після обіду ми прийдемо з санками і будемо кататися.

А Костик Чижов із шостої квартири хитрий такий! Він гірку не будував. Сидить собі вдома й дивиться у вікно, як інші працюють. Його діти кличуть, щоб ішов гірку будувати, а він тільки руками за вікном розводить та головою хитає — ніби не можна йому.

А коли діти пішли, він швидко вдягся, начепив ковзани і вискочив у двір. Чирк ковзанами по снігу, чирк! Він же й кататися як слід не вміє! Під’їхав до гірки.

— О, — каже, — гарна гірка вийшла! Зараз спущусь.

Тільки поліз на гірку — бух носом!

— Ого, — каже, — слизька!

Схопився на ноги і знову — бух! Разів із десять падав, ніяк на гірку видертись не може.

— Що робити? — думає. І придумав. — Зараз, — каже, — пісочком посиплю і злізу на неї.

Схопив він фанерку і потяг до двірницької. Там — ящик з піском. Він і став з ящика пісок на гірку тягти. Посипає поперед себе, а сам лізе все вище і вище. Видереться на самий верх.

— Ось тепер, — каже, — я спущусь!

Відпихнувся ногою і знову — бух носом!

Ковзани ж по піску не їдуть! Лежить Костик на животі і каже:

— Як же тепер по піску кататися? — і поліз вниз рачки.

Тут прибігли діти. Бачать — гірка піском посипана.

— Це хто тут напсував? — закричали вони. — Хто гірку піском посипав? Ти не бачив, Костику?

— Ні, — каже Костик, — я не бачив. Це я сам посипав, бо вона була слизька і я не міг на неї злізти.

— Ах ти розумник! Бач, що вигадав! Ми працювали, працювали, а він — піском. Як же тепер кататися?

Костик подумав і сказав:

— Може, коли-небудь сніг піде, він засипле пісок, от і можна буде кататися.

Так сніг, може, через тиждень піде, а нам сьогодні треба.

— Ну, я не знаю, — розвів Костик руками.

— Не знаєш! Як гірку зіпсувати, ти знаєш, а як полагодити — не знаєш! Бери зараз же лопату! Костик відв’язав ковзани і взяв лопату.

— Засипай пісок снігом!

Костик посипав усю гірку снігом. Діти принесли відро і знову водою полили.

— Ось тепер, — кажуть, — замерзне, і можна буде кататися. Костикові так працювати сподобалось, що він ще збоку лопатою східці зробив.

— Це, — каже, — щоб усім було легко вилазити на гірку, а то ще хтось прийде і знову піском посипле!


Comments:

Залиши перший коментар

Зашили коментар

Ваш email не буде публікуватися.


*