«Караючи — поміркуй навіщо» Тематичний тренінг для вихователів




«Караючи — поміркуй навіщо»

Тематичний тренінг для вихователів

Вступ

vremennyiy-arestВідомо: готових рецептів розв’язання складних ситуацій не існує.

Як дорослому діяти в них, вирішувати лише йому. Проте такі ситуації можна програти, як у театрі, обговорити й спробувати зрозуміти, що відчуває дитина в тому чи тому випадку.

У малюка уявлення про світ ще не сформовані, а його життєвий досвід зовсім невеликий. Наше завдання — завдання дорослих, які оточують дитину, — допомогти їй орієнтуватися в ще незрозумілому для неї світі, пояснити, що небезпечно й недозволено, а що — припустимо й навіть необхідно. Хто, якщо не дорослий, захистить дитину, застереже від небезпек і в той самий час навчить розбиратися в нескінченних «можна» й «не можна»! А щоб навчити дітей, педагогам самим слід у цьому добре орієнтуватися.

 

Груповий тест «Можна й ні».

Вихователям пропонується пройти тест.

Тест «Можна й ні»

Уважно прочитайте й оцініть запропоновані ситуації. Як ви вважаєте, чи можна карати дитину в таких ситуаціях?

Позначте обраний вами варіант відповіді.

  Покарання можливе Покарання неможливе
Дитина хворіє    
Відразу після сну    
Під час їди    
На заняттях    
Під час гри    
Безпосередньо після душевної чи фізичної травми    
Дитина щиро намагається щось зробити, але в неї не виходить    
Вихователь перебуває в поганому настрої    

 

Після виконання тесту обговорюємо його результати. З’ясовуємо ситуації, коли можна карати дитину, а коли — ні. Наприкінці пропонуємо педагогам відрізати ножицями стовпчик тесту «Покарання можливе». Частину, яка лишилася, можна використовувати в роботі як пам’ятку.

 

Так що ж таке дисципліна?

Дисципліна — це система певних заборон, необхідна дитині для відчуття захищеності. За «не можна» дорослих приховується турбота про малечу. І діти це відчувають, їхнє життя стає зрозумілим і передбаченим. Дитина ще дуже мала й багато чого не знає, навколо неї існує величезний непізнаний світ, який таїть у собі багато цікавого, але й небезпечного. Лише дорослий з допомогою дисциплінарних заходів може убезпечити її, допомогти розібратися в цьому багатогранному світі, його законах та особливостях. І дитина розуміє, що це — тур-бота про неї, що сильний і мудрий дорослий уводить її в новий світ, що він знає більше, більше вміє й допоможе їй, малій, дізнатися про те й навчитися того, що знає й уміє сам.

Складно стати мудрим провідником, а не бездумним наглядачем. Що можна

вимагати від дитини 3–7 років? Перше, що ми маємо зробити, аби привчити малюка до дисципліни, — дати йому відчути, що його люблять. Ось головна й найважливіша складова доброї дисципліни.

Ми починаємо привчати малюка з раннього дитинства, ознайомлюємо його з першими «не можна». Не можна торкатися до гарячого! Не можна робити боляче мамі! Не слід повзти куди захочеш —можеш боляче впасти! Дитина поступоворозуміє: «Мама застерегла її від падіння,мама попереджає, а якщо її не слухати,буде боляче, неприємно, прикро!»

 

Вправа «Забороняємо — дозволяємо»

У залі, де проводиться тренінг для вихователів установлюють три мольберти, які відповідають зонам заборони.

На мольберти прикріплюють кольорові паперові квіти:

QQ зелена символізує зону «Цілковита свобода»

QQ жовта — зону «Відносна свобода»

QQ червона — зону «Заборонено»

Учасникам пропонують скласти список можливих дій дітей, розподіливши їх за трьома основними зонами.

Отримані варіанти аналізуються: педагоги та психолог прогнозують можливі ситуації й допущені помилки.

 

Заборони чи вседозволеність

А що відбувається, якщо не можна нічого? Тоді малюк рано чи пізно дізнається, що та або та заборона була неправильною. Він починає вважати, що його мама не дуже й знає, що йому потрібно, чи не надто справедлива до нього. У дитини з’являється непереборне й обґрунтоване бажання порушити такі заборони. Вона розглядає кожне прохання чи вимогу як нав’язану їй повинність і активно вчиться опиратися їй, а іноді навіть робить усе навпаки.

Що ж трапляється, якщо дозволено все? Тоді малюк вважає, що мама його не застерігає, все дозволяє, а навколо стільки небезпечного, неприємного! Він ще дуже малий і почувається в небезпеці, бо поруч немає когось великого й надійного, а мама, мабуть, і сама ще багато чого не знає й де в чому не впевнена. У дитини виникає підвищена тривожність, невпевненість у собі, вона не може навчитися приймати рішення, в усьому сумнівається.

Як побудувати свої стосунки з дітьми, щоб знайти золоту середину? Що можна, а що не можна забороняти дошкільникові? Відомий психолог, професор Юлія Гіппенрейтер у книзі «Спілкуватися з дитиною. Як?» радить скласти собі систему заборон, розділивши всі «можна» й «ні» на колірні зони.

Зелена зона — це все, що можна дитині робитизавжди й скрізь за власним розсудом.

Жовта — дії, в яких дитині надається відносна свобода. Можна діяти за власним вибором, але дотримуючись деяких правил. Ця зона дуже важлива, бо саме тут малюк привчається до внутрішньої дисципліни. Зовнішні обмеження з часом переходять у власні самообмеження.

Червона зона — дії, які неприпустимі для дитини за жодних обставин.

Важливим є те, що список «дорослішає» разом із дитиною. Те, що ми вимагаємо від старшого дошкільника, не можемо вимагати від молодшого, він просто не в змозі це виконати. А вимоги, які ставимо перед школярем, просто нерозумно ставити перед дошкільником. І найголовніше — це керуватися інтересами дитини та любов’ю до неї.

 

Вправа «Форми покарань»

Дошка ділиться на чотири поля, кожне має свою назву:

QQ «Фізичне покарання»

QQ «Ізоляція»

QQ «Покарання словом»

QQ «Позбавлення приємного»

Назви полів приховані. У ході обговорення можливих варіантів покарань психолог робить записи на дошці у відповідному полі. Наприкінці вправи назви полів відкриваються. Обговорюються найдієвіші варіанти, визначаються переваги й недоліки того чи того рішення.

 

Форми покарань

Якщо існують заборони, то неминуче виникає питання про покарання, оскільки заборони з тих чи тих причин можуть порушуватися. Власне, сам зміст покарання має бути цілком конкретним: вам слід ефективно покласти край неприпустимій поведінці.

Виділимо й проаналізуємо основні форми впливу на дітей.

Під словом «сварити» зазвичай мається на увазі підвищення голосу, кричання. Що таке крик? Це безсилля дорослого, викид негативних емоцій на дітей, педагогічна безпорадність («я не можу спілкуватися з дитиною»). Будь-яке кричання — це стрес для нервової системи малюка, яка є більш гнучкою й чутливою, ніж у дорослих. У стані стресу дитина не чує заборони. Вона чує, що її не люблять. Виплескуючи негативну емоцію, ми можемо розраховувати лише на те, що у відповідь отримаємо таку саму. Найчастіше відповідна реакція дитини — страх, замкнутість, протест. Крик нічого не дає малюку. І, як наслідок, отримати виховний ефект у цій ситуації просто неможливо.

А постійне кричання або дитина перестає помічати, що, в свою чергу, породжує в неї манеру розмовляти так само, або воно спричинює невроз.

Коли можна кричати? Тоді, коли малюк наражається на небезпеку, ризикує своїм життям або ж його дії можуть зашкодити оточуючим.

Інша річ — заборони. Вони вкрай важливі для формування в дітей соціальних навичок. Забороняти треба, але спокійним, упевненим голосом.

Шльопнути дитину можна швидко, не витрачаючи часу й зусиль на пояснення. Що це дає? Будь-яка людина інстинктивно боїться фізичного покарання, просто кажучи, удару, а дитина, крім цього, ще й слабкіша за дорослого. У малюка вселяється страх. Боячись покарань, дитина може почати обманювати батьків.

Якщо сам факт покарання надто вражає дітей, вони можуть забути, за що їх карають.

Батьки, які карають дітей, можуть стати для них прикладом. Дитина, наслідуючи дорослого, теж буде розв’язувати свої проблеми силовим методом. Агресивна дитина — це, як правило, дитина з низькою самооцінкою, знехтувана однолітками, з поганою успішністю. При цьому в дорослого виникає почуття провини. Дорослі мають чітко усвідомлювати, що ймовірність несправедливості при спонтанному покаранні надто велика. Караючи, поміркуй навіщо! Яким буде результат покарання?

Слід пам’ятати, що основна мета покарання — навчити дитину чинити правильно під дією власного внутрішньогоконтролю.

Ізоляція — спосіб, який часто застосовується, коли дитина виводиться (відділяється) з групи однолітків або з гри на певний період часу. При цьому ізоляцію слід організувати. Має бути спеціальне місце — інша кімната, «винуватий» стільчик, який знаходиться в полі зору дорослого. Бажано заздалегідь домовитися з дітьми про тривалість ізоляції (доки пересипається пісок у годиннику, рухається стрілка, на період конкретної гри). Час, який дитина проводить, спостерігаючи за рухом годинникової стрілки, пересипанням піску, стає для неї етапом заспокоєння, дає їй змогу побороти свої імпульси. У результаті ізоляція з покарання перетворюється в спосіб, який допомагає впоратися з власними емоціями.

У кожної дитини є власні вподобання. Але є заняття, улюблені всією малечею: перегляд мультфільмів, поїздка в гості, до цирку. Дуже добре, якщо в групі є певний ритуал, традиція, як, скажімо, допомога вихователеві, годування рибок тощо. І відмова дитині в праві бути учасником спільного ритуалу стане для неї сильним переживанням.

Чи є це покаранням? Звісно, й досить відчутним! І, головне, не образливим. Адже діти добре відчувають справедливість, а це справедливо. Дорослий просто не дарує їм свій час, бо прикро вражений чи розсерджений.

 

Вправа «Розігрування ситуацій»

Педагогам пропонується розіграти деякі ситуації й спільно з практичним психологом обговорити можливі варіанти розв’язань.

Ситуація 1

Під час обіду малюк тягне по столу повну чашку соку. Вихователь робить йому зауваження: «Обережно! Розіллєш!». Дитина вдає, що не помітила цих слів.

Вихователь знову робить зауваження: «Не бешкетуй! Пий сік!». Дитина мовчки продовжує робити своє. І триває це доти, доки вона, нарешті, не обіллє липким соком себе

й дитину, яка сидить поруч. Як у цій ситуації діяти вихователеві?

Як поводитись, якщо:

QQ замість соку дитина розлила тарілку гарячого супу?

QQ цей випадок трапився безпосередньо перед святковим концертом?

 

Ситуація 2

Під час денного відпочинку дитина не спить. Вона заважає спати іншим дітям, вовтузиться, починає пошепки розмовляти. Вихователь робить зауваження. Дитина затихає. Та як тільки вихователь виходить зі спальні, малюк відразу ж схоплюється, сідає на ліжка до інших дітей і заважає їм спати. Як у цій ситуації поводитися вихователеві?

Що робити, якщо дитина:

QQ тихо співає сама собі колискову?

QQ мовчки лежить з розплющеними очима?

Ситуація 3

Іде відкрите заняття з великою кількістю гостей. Педагог розносить роздаткові матеріали на таці. Одна дитина крутиться й відволікає інших. Педагог намагається заспокоїти її. Дитина різким рухом перекидає тацю, й усі дрібні роздаткові матеріали розсипаються по кімнаті. Як у цьому випадку чинити вихователеві?

Що робити, якщо дитина:

QQ перекидає тацю через свою незграбність?

QQ демонстративно відкидає запропоновані роздаткові матеріали й категорично відмовляється виконувати завдання?

 

Висновок

Який же практичний висновок?

Треба мати запас великих і маленьких свят, «осередок радості». Якщо немає

традиції спільних справ з дитиною, то варто її створити. І зробити ці заняття чи справи регулярними, щоб малюк чекав на них і знав, що вони будуть обов’язково, якщо він не скоїть чогось дуже поганого. Відміняйте такі спільні справи лише тоді, коли вчинено дійсно істотний проступок, і ви насправді прикро вражені.

Позбавлення приємного — найприйнятніший спосіб регулювати поведінку дитини. Адже ліпше карати дитину, позбавляючи її хорошого, ніж заподіюючи їй погане.

Після того, як ми проаналізували всі можливі покарання, варто зупинитися на вкрай важливому моменті, відповісти на головне запитання.

Отже, як карати дитину, не принижуючи її? Виділимо те, що дорослому, який хоче покарати дитину, слід пам’ятати:

QQ завжди дотримуйтеся чіткої позиції: «Я дорослий»;

QQ враховуйте відповідність, рівноцінність проступку й покарання;

QQ спілкуйтеся з дитиною «очі в очі», на рівні дитячого зросту, впевненим голосом;

QQ в особливих ситуаціях беріть дитину за плече, руку, зупиняючи її дії.

Покарання діє ліпше, якщо:

QQ застосовується відразу після проступку, а не через деякий час;

QQ воно настає після проступку завжди, а не інколи;

QQ покарання супроводжується поясненням, чому дитину покарали й що вона має робити, аби її не карали надалі;

QQ у малюка теплі, люблячі стосунки з людиною, яка застосовує покарання.

Важливо допомогти дитині виправити ситуацію. Запропонуйте їй: «Подумаймо разом: як це виправити?».

Наприкінці такого тренінгу важливо детально обговорити всі його етапи, його необхідність і можливі варіанти для продовження роботи. Усі учасники тренінгу отримують завдання та зошити для запису реальних ситуацій, які виникають, і їх аналізу. Можна роздати додатковий інформаційний матеріал і призначити наступну зустріч для обговорення отриманого завдання.

 

Правила виховання дітей

Не можна принижувати дитину

Приниження руйнують позитивну самооцінку. Малюк починає відчувати провину за те, що він живе на світі.

У результаті може вирости глибоко нещасна людина.

Не треба погрожувати

Погрози змушують дитину боятися й ненавидіти дорослого, який їй погрожує.

Від погроз дитина не перестане поводитися абияк, а якщо навіть і перестане, то лише в присутності дорослого, але потім обов’язково «відіграється».

Не слід вимагати обіцянку загрозами

Обіцянка, як і погроза, відноситься до майбутнього — коли ще вона здійсниться? А дитина живе сьогодні, в теперішньому часі. Насильне вимагання обіцянок розвине в ній почуття провини, або цинічність у словах та справах.

Нерозумно вимагати негайної покірності

Дитина не робот і не зомбі. Їй потрібен час, щоб зрозуміти й прийняти чи н прийняти вашу настанову. Попереджайте малюка, що час гри скоро закінчиться. Навіть у беззастережних обов’язках має лишатися ілюзія самостійності.

Не слід допікати опікуючись

Інакше дитина ніколи не відчує, що може зробити щось сама. А це знижує самооцінку й призводить до формування психологічних комплексів. Окрім цього, зайва опіка привчає дитину до думки, що можна не напружуватися — й так усе для тебе зроблять.

Не можна сліпо потурати дитині

Чим конкретніші «так» і «ні», тим простіше дитині зрозуміти, чого хоче від неї дорослий. Деякі правила малюк засвоюватиме швидко, інші ж потребуватимуть більше часу й терпіння.

Слід бути послідовним, аби досягнути розуміння.

Дитина не в змозі зрозуміти дорослі «інколи», «можливо», «подекуди» й «лише на свята». Чи можна навчитися переходити дорогу, якби в понеділок, вівторок і четвер червоний колір означав «стоп», а в середу й суботу — «можна перейти»?


Comments:

Залиши перший коментар

Зашили коментар

Ваш email не буде публікуватися.


*