Казка “Помічник весни”




Відомості про автора:

Замелюк Марія

вихователь-методист

Торчинський ДНЗ

Луцький рн, Волинська обл

Казка "Помічник весни"

Сонячний промінчик  одягнувши картузика, взявши на плечі рюкзачок –помічничок – сонячний промінчик поспішає на Землю, щоб допомогти Весні.
-Травичко, просинайся. Але Травичка спить
І тоді  Промінчик зняв з голови картузика.
–  Ой, як тепло! Ой, як добре!  почала ніжитися Травичка.
-Ну, що вже поніжилася, сплюшко?
-Це ти мене розбудив?
-А хто ж тебе ще розбудить? Як не я?!!
-Дякую, тобі!-подякувала Травичка і почала розправляти свої листочки, щоб Весна могла її причепурити .
І Промінчик попрямував далі…
-Гей, ви, квіточки-весняні, досить спати, пора вставати! Весна іде!
-Дякуємо тобі, що нас розбудив, але якби ще попити водички із струмочка?-зажурилася сон-трава.
– Струмочку-дзвіночку, просинайся,
Чекають на  тебе квіточки весняні
За твоєю пісенькою затужили берізки у гаю.
За мить дзюрчала свою пісеньку водичка..
Квіточки напувалися бадьрою водичкою, берізки раділи веселому співу.
А Промінчик торкався гілочок дерев, і вони прокидалися набубнявінням соковитих бруньок, викликав із нірок звірят, щоб ті поніжилися під ласкавим теплим сонечком.
А коли день добіг кінця, хлопчик-промінчик повернувся на небо. Засинаючи, він задоволено посміхнувся, адже так радісно бачити щасливих рослин і звірят, так приємно бути потрібним.

 


Comments:

Залиши перший коментар

Зашили коментар

Ваш email не буде публікуватися.


*