Коли дитині нічого не цікаво




Серед багатьох проблем сучасного дитинства батьки та вчителі часто стикаються з відсутністю в дітей інтересу до будь-чого: пізнання, діяльності, інших людей, світу. Часом, виконуючи певні дії, діти не відчувають до них інтересу, бажання вникнути, довідатися, зрозуміти. Що ж відбувається з нашими дітьми, чому зникає інтерес, чому гаснуть очі  й виникає протиприродна віку апатія, байдужість і втома, вичерпується натхнення?

  Нудьга (за словником Володимира Даля) визначається як тяжке відчуття млявого, бездіяльного стану душі, томління. Нудьга – протиприродний дитячому віку стан. Ще К. Ушинський писав, що в дитини від природи немає душевної ліні.

У психології такий стан називається низьким рівнем розвитку пізнавального інтересу. Пізнавальний інтерес входить у структуру особистості: від того, як і в якому напрямку розвивається особистість, від її спрямованості залежить розвиток пізнавального інтересу. Сприятливий вік для розвитку інтересу до пізнання – це вік чомучок. Дошкільник – істота допитлива, жива й активна. І часом нескінченні «Чому?» не можна ігнорувати. Що ж відбувається з нашими дітьми, чому зникає інтерес? Ці причини можна осмислювати по різному. Визначають кілька варіантів.

Варіант перший. Його відлуння можна знайти в казках у вигляді образів розпещених і стомлених нудьгою старших дочок та синів, цариць і принцес. Здогадатися про причину нудьги в цьому випадку неважко. Це – достаток (коли в дитини все є). Достаток, який батьки вважають ознакою позитивною, пов’язаною з виконанням батьківського обов’язку та виявом любові до дітей, може викликати нудьгу, зневагу до речей і людей, знижує пізнавальний інтерес. Іноді достатком підмінюють любов. Як свідчить досвід, не завжди достаток є джерелом щастя і радості дітей, часто навпаки.

У дошкільників, наприклад, розумний брак може стати джерелом розвитку спритності, кмітливості, уяви. У сюжетно-рольовій грі іграшки замінюють так званими заступниками. Наприклад, паличка може стати ножиком, кубик – столом або будинком, камінчик – машиною, а старий пеньок – літаком. Заваліть дитину іграшками – і в неї не буде потреби придумувати, шукати. У школярів так само. Достаток речей, інформації, потоку відчуттів від комп’ютерних ігор може гасити інтерес і викликати нудьгу. Учителям відомо, що певний брак знань може викликати творчий пошук, а перевантаженість інформацією гальмує живий пізнавальний інтерес. Тому репродуктивні методи, коли знання просто передаються вчителем учням, неефективні. Без постановки запитань, що спонукають згадувати, порівнювати, відшукувати, думати, або постановки навчальних завдань, суперечностей, які вимагають зусиль розуму чи пошукової колективної роботи, немає творчої активності. Тому  не завжди брак є негативним чинником, а достаток позитивним.

Варіант другий. Якщо, в родини домінують вузько утилітарні інтереси, де немає місця інтересу до світу, до інших, до самого себе, але є меркантильний інтерес до світу в аспекті: «Яку вигоду я можу з цього одержати?», або «А що мені це дасть?», то в такій родині пізнавальний інтерес підмінюється звичайною цікавістю, адже будь-яка примітивізація опускає людину на нижчий рівень пізнання, аж до згасання пізнавального інтересу, що викликає нудьгу, апатію й паралізує активність.  Культивування у родині примітивних інтересів вигоди, достатку і використання того, що потрапить під руку (людей, ситуації, матеріальних благ), для своєї вигоди атрофує моральне почуття, живий інтерес до людей і світу. Коли моральне почуття не в пошані. Його ігнорують, потопаючи в побуті та суєті, у відриві від природи, тоді мимоволі створюються інші домінанти: замість домінанти пізнання або допомоги – домінанта споживання й застрявання на собі. У пошуках матеріальних благ і ефемерного розвитку забувається особистість.

Варіант третій. Один із найсумніших варіантів, коли відсутність інтересу в дітей викликана відсутністю інтересу й любові до них з боку дорослих, навіть якщо в дітей є іграшки, комп’ютер і всілякі матеріальні блага. Явище, коли потреба в любові батьків не задоволена, називається госпіталізмом Як правило діти компенсують цей недолік комп’ютерними іграми, що призводять до залежності, порушення спілкування та інших відхилень у розвитку.

Що ж потрібно робити, щоб у дітей не був загублений інтерес? Які ліки від нудьги  і втрати інтересу до життя?

Усе те, що виховує особистість, одухотворює та збагачує її, робить чистішою й сильнішою. Якщо дитина чинить щось хороше, то навряд чи їй буде нудно. Такі справи приносять радість і задоволення, благотворно впливають на особистість, є джерелом бажань, настроїв і станів. Але  для такої діяльності повинні бути створені певні умови. Одна з таких умов – створення творчої атмосфери, що пробуджує думку розкриває особистість із усіма її обдаруваннями, створює радість – робить людину творцем. Важливою умовою для розвитку інтересу є виховання працьовитості, волі та здатності долати труднощі.

Виховання працьовитості і волі.

Це важливий момент, тому що інколи діти, хоч у них і є пізнавальний інтерес, виявляються пасивними, бо не вміють долати труднощі, мають слабку волю або не відчули радості праці. Праця є тією формою організації життя, в якій формується воля. Поступове залучення до праці (завжди є справи вдома і люди, котрі потребують допомоги), впорядковане й організоване життя родини, доцільний режим – види діяльності, в яких виховується воля. У «Лекціях для батьків» А. Макаренко перераховує деякі види дитячої роботи вдома: поливати квіти, витирати пилюку, мити посуд, годувати тварин, прибирати в кімнаті або квартирі, пришивати ґудзики, допомагати на кухні тощо.

Чому іноді людині важко виконувати якусь добру справу або зробити моральний вчинок? Чому в неї немає на це сили? Енергію вольовому акту дає провідний мотив. Якщо ж моральний мотив не стає провідним, то сили на виконання не має. Тому виховання волі по за моральними мотивами втрачає  сенс, може набувати характеру егоїстичної та зловмисної волі, що в дітей іноді переходить у свавілля.

Створення творчої атмосфери

Розуміння того, що світ такий дивний, складний і прекрасний, може з’явитися, якщо навчити дитину дивуватися й приглядатися не до шикарних вітрин магазинів і строкатих обкладинок журналів, а, наприклад до складного й організованого життя мурах, до якого-небудь приладу, прекрасної книжки, картини, зірок… і всієї світобудови. Творче ставлення до життя можливе, якщо людина відчула в собі Творця. Творче середовище, клімат створюють в особистому спілкуванні. Відчувши себе особистістю, дитина може відчувати в собі творця, що виключає нудьгу й духовне спустошення.

Достаток, примітивізація життя, госпіталізм, порушення спілкування, комп’ютеризація, перевантаження інформацією та враженнями, чуттєві інтенсифікації ( або інтоксикації), може й інші не названі ще фактори, які притуплюють інтерес, – єдині у своїй основі. Усі вони обходять стороною особистість, не дають розвинутися вищому началу в людині – осередку бажань, устремлінь, творчій активності й натхненню.

Інформація запозичена з статті: Коган, І. Коли дитині нічого не цікаво / І. Коган // Психолог дошкілля. – 2012. – № 1 (30). – С. 10-13.

 


Comments:

Залиши перший коментар

Зашили коментар

Ваш email не буде публікуватися.


*