ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОЇ ГРУПИ




   

На шостому-сьомому роках життя відбуваються подальші зміни у фі­зичному, психічному і соціальному розвитку дошкільника. Протягом цього періоду маса його тіла збільшується на 200 г у місяць, а довжина тіла — на 0,5 см. Зростає роль кори головного мозку в регуляції поведінки дитини, вдосконалюються процеси вищої нервової діяльності, зростає рухливість дитини. Хребетний стовп дитини п’яти років чутливий до деформувальних дій. Скелетна мускулатура характеризується слабким розвитком сухожиль, м’язів, зв’язок. При зайвій масі тіла, а також за несприятливих умов (на­приклад, при частому піднятті важких речей) постава дитини порушується: може з’явитися роздутий або відвислий живіт, плоскостопість, у хлопчи­ків — розвинутися грижа. Тому під час виконання дітьми різноманітних -завдань вихователь повинен стежити за посильністю фізичних наванта­жень.

У дітей шостого року життя процес формування стопи ще не заверше­ний. У зв’язку з цим необхідно запобігати появі закріплення у дітей плос­костопості, причиною якої можуть стати взуття більшого, ніж потрібно, розміру, надмірна маса тіла, перенесені захворювання. Вихователю- слід прислухатися до скарг дітей на стомленість і біль у ногах при ходьбі й сто­янні.

До шести років у дитини добре розвинені великі м’язи тулуба і кінці­вок, але, як і раніше, слабкими залишаються дрібні м’язи, особливо рук. Тому діти відносно легко засвоюють завдання з ходьби, бігу, стрибків, але певні труднощі виникають при виконанні вправ, пов’язаних з роботою дрібних м’язів.

М’язова система розвивається інтенсивно, але нерівномірно — дрібні м’язи відстають у розвитку. Внаслідок великої рухливості діти цього віку витрачають багато енергії та через це швидко стомлюються, особливо коли виконують одноманітну роботу.

Центральна нервова система характеризується прискореним розвит­ком морфо-фізіологічних ознак. Так, поверхня мозку шестирічної дитини складає вже більше 90% об’єму кори головного мозку дорослої людини. Діти старшого дошкільного віку усвідомлюють послідовність подій, розуміють складні узагальнення. У цьому віці удосконалюються основні процеси збудження й особливо гальмування. Завдання дітям, засновані на гальмуванні, слід розумно дозувати, оскільки вироблення гальмівних реакцій супроводжується зміною частоти серцевих скорочень, дихання, що свідчить про значне навантаження на нервову систему.

Інтенсивно формується у шестирічних дітей серцево-судинна система, але процес цей не завершується впродовж всього дошкільного віку. У пер­ші роки життя пульс дитини нестійкий і не завжди ритмічний. Середня його частота до шести років складає 92—95 ударів за хвилину.

Життєва ємність легенів у п’ятирічних дітей в середньому складає 1100-1200 см3, але вона залежить від багатьох чинників: довжини тіла, типу дихання тощо. Кількість циклів дихання за хвилину в середньому ста­новить 25, а максимальна вентиляція легенів — приблизно 42 дм3 за хвили­ну. Під час виконання гімнастичних вправ вона збільшується у 2-7 разів, а в момент бігу — ще більше.

Урізноманітнюються зміст та форми дитячої діяльності. Сюжетно-
рольова гра у старшому дошкільному віці набуває творчого характеру:
ускладнюються сюжети, з’являються ігри-фантазії та ігри з правилами.
В іграх-фантазіях дитина втілює образи своєї уяви, вигадує сюжет, вдаєть­
ся до його трансформації згідно з динамікою розгортання ігрового задуму,
використовує на власний розсуд іграшки, різноманітні матеріали (природ­
ні, предметні, ігрові).

Ігри з правилами важливі для розвитку уваги дитини, її пам’яті, рухо­вих та пізнавальних здібностей, системи знань про довкілля та саму себе, вміння контролювати свої та чужі дії, діяти в рамках спільних для учасни­ків гри правил, регулювати спільну діяльність, здатності адекватно реагу­вати на успіх та невдачу, засвоєння уявлень про справедливість, людяність, спостережливість та інші базові особистісні якості.

Коли дитині виповнюється п’ять років, її ігрова діяльність вже міс­тить навчальні елементи, які вводяться в контекст гри дорослим. Дитина починає навчатися граючи, ставиться до навчання, як до своєрідної рольо­вої гри з правилами. Оволодіваючи ними, дошкільник непомітно для се­бе оволодіває елементарними навчальними, діями, в нього складається бажання та вміння вчитися, розвивається готовність протягом нетривало­го часу навчатися, тобто діяти у спеціально створених, регламентованих за змістом, формами організації та часом умовах.

Розвивається рефлексія — здатність дитини аналізувати свої власні дії, вчинки, думки, співвідносити їх із сподіваннями авторитетних дорослих та моральними нормами.

Продовжується становлення вольових дій дитини – – посилюється цілеспрямованість її діяльності, мета починає співвідноситися з мотивом’ (що і заради чого виконується), зростає регулююча роль мовлення у вико­нанні ігрової, продуктивної, трудової та навчальної діяльностей.

У старшому дошкільному віці дитину цікавлять питання функціо­нування основних органів та систем організму, чинники здоров’я та можливості вдосконалення свого організму. Удосконалюються основні нервові процеси (рухливість, врівноваженість, стійкість), проте зберігаєть­ся невисока здатність до інтенсивної та довготривалої діяльності — дитина швидко втомлюється (фізично та психічно), що передбачає необхідність чергування різних видів діяльності та інтенсивності її рухів.

Протягом шостого-сьомого років життя завершується формування та окостеніння скелету; збільшується довжина рук та ніг, зростають їх силові показники; формується постава.

Спостерігається статева диференціація у виборі рухів: хлопчики від­дають перевагу швидкісно-силовим вправам (стрибкам, метанню, бігу), а дівчата — вправам, що вимагають координації рухів, чіткості виконання (вправам з рівноваги, стрибкам на скакалці, «класикам»). Проте силові показники дітей обох статей можуть бути рівними.

У шестирічному віці встановлюється властива дорослій людині коор­динація рухів різних м’язових груп. Діти починають розуміти залежність результату від якості виконання структурних елементів руху. За рахунок розвитку фізичних здібностей (сили, гнучкості, спритності, бистроти) у рухах з’являється легкість та узгодженість, набутий руховий досвід діти доцільно використовують у різних видах діяльності.

Наприкінці дошкільного віку рухи стають чіткими і впевненими, спо­стерігається динаміка кількісних та якісйих показників: діти спроможні швидко адаптуватися до змінюваних умов, самостійно обирати доцільний спосіб виконання рухів, вищою стає загальна фізична працездатність та витривалість.


Comments:

Залиши перший коментар

Зашили коментар

Ваш email не буде публікуватися.


*