Виступ на методоб’єднання «Зображувальна діяльність як чинник виховання творчої особистості» Залишити коментар

Виступ на методоб'єднання                

«Зображувальна діяльність як чинник виховання творчої особистості»

img_9963_2_1

Творча діяльність дошкільника складається з багатьох компонентів. Її специфічна складова – фантазія: найвища напруга особистих емоційних і духовних сил, коли задум стає реально існуючим «художнім явищем» і втілюється в «художньому витворі».  

Творчість в образотворчій діяльності дошкільника — це здатність знаходити ідеї в складних, незвичних ситуаціях, нестандартно бачити й використовувати реальні предмети; здатність змінювати форму об’єкта, щоб він виступав у новій якості; здатність оригінально використовувати й поєднувати різні засоби художньої виразності з елементами інтеграції видів образотворчої діяльності,  результатом чого є власний художній твір.

Дитяча образотворчість дає змогу розкритися типовим та індивідуально-особистісним рисам. Кожній дитині притаманні свій склад розуму, своя логіка; її думки свіжі, цілісні, а в душі заховано багато невимовленого змісту, який шукає собі найкращого вираження. Кожен по-своєму індивідуальний, неповторно сприймає предметний світ і відтворює його на площині за допомогою певних художніх прийомів, матеріалів та технік.

Творчість в зображувальній діяльності дошкільника — складне особистісне утворення, в основі якого лежать емоційне сприймання, зображальні вміння, знання, навички, задатки загального та специфічного характеру.

Щоб надати творчого характеру образотворенню дитини як складової  різнобічного розвитку особистості, необхідні відповідні педагогічні засоби, зокрема:

  • створення емоційно насиченого середовища;
  • ігри на засвоєння певних знань і оволодіння зображальними навичками та вміння;
  • вправляння у різних видах образотворення;
  • самостійна образотворча діяльність дитини.

Відомо, що самопізнання і пізнання навколишнього світу реалізуються через безпосередні почуття. Зустрічі дитини з творами живопису, казками, цікавими явищами та об’єктами довкілля допомагають помічати красу, радіти й дивуватися їй, виявляючи свої почуття. Хвилювання, збудження, радість, острах, втіха чи невдоволення характеризують ставлення дитини до того, що її оточує. Слухаючи й вивчаючи художні твори, спостерігаючи природні явища, вона переймається первинними естетичними емоціями, які впливають на зміст і динаміку її сприймання, уваги, уяви, мислення, пам'яті.

Розглядаючи й милуючись твором живопису, графіки, декоративно-вжиткового мистецтва, дитина має змогу не лише побачити його зовнішні характерні ознаки, а й «зануритись» у нього, почути шелест листя, відчути на щоках теплий вітерець, гру сонячного зайчика на долоні, вдихнути пахощі осіннього лісу, морського бризу або квітучої яблуні. Вона прагне передати свої почуття словами, інтонацією голосу, а бажання відтворити їх у зримих образах спонукає взятися за олівець, фломастер, пензель.

Дитина набуває образотворчих умінь поетапно завдяки відповідній послідовності виконуваних нею творчих завдань. В основі їх лежать певні зображальні технічні засоби та знакова система символічного малюнка, яку вона засвоює ще змалку. Саме образами-символами дитина починає спілкуватися з дорослими й однолітками, а доброзичлива підтримка батьків та вихователів значно сприяють реалізації природного художнього потенціалу проявам творчої індивідуальності. Атмосфера зацікавлення, заохочення, самостійності та урізноманітнення видів зображувальної діяльності спонукає до творчості.

На сучасному етапі пріоритетним є надання уваги самому процесові образотворчої діяльності.

В ході образотворчої діяльності у дітей формуються відчуття ритму, гармонії, позитивні моральні якості, почуття, що забезпечують розвиток творчості, всебічний розквіт особистості, навчають сприймати прекрасне. Кращі зразки народного та авторського мистецтва допомагають виховувати почуття національної гідності, сприяють збереженню народних звичаїв, промислів, викликають інтерес до мистецьких творів, пробуджують власні творчі зусилля. Слід залучати дошкільнят до витоків духовності, використовуючи український фольклор та народно-вжиткове мистецтво.

 

Види зображувальної діяльності, їх характеристика.

Основним завданням виховання та навчання в процесі образотворчої діяльності є одержання дітьми вмінь передавати уяву про предмети, явища за допомогою виразних образів.Залучаючи дітей до художньої творчості, вихователь повинен виховувати в них естетичне відношення до зображувального мистецтва., до оточуючого життя, допомагати накопиченню естетичних вражень, формувати індивідуальні інтереси, здібності, нахили.

Для вирішення цих завдань в дитячому садку ми знайомимо дітей з різними видами образотворчої діяльності такими як малювання, ліплення, аплікація та конструювання. Кожен з цих видів має свої можливості у відображенні вражень дитини про оточуючий світ.

Малювання – це графічно – живописний засіб зображення предметів і явищ, основою якого є колорит, форма, композиція.
Спостерігаючи предмет, діти повинні вміти передавати в малюнку його характерні властивості, створювати художній образ, відображати сюжет; засвоювати деякі елементи візерунка (в декоративному малюванні), поступово набуваючи первинні навички техніки малювання.

Ліплення – це пластичне, об’ємне зображення предметів.
Способом пластичного зображення діти повинні вміти передавати форму предметів, фігур, тварин, птахів, людини; використовувати матеріал (глина, пластилін та інші), який дозволяє змінювати зовнішній вигляд персонажів, їх рухи, пози, досягаючи необхідної виразності.

Аплікація – це декоративно – силуетний спосіб зображувальної діяльності.
Діти повинні вміти вирізувати з паперу різні силуети, візерунки, орнаменти, наклеювати їх на кольорове тло, створюючи повну гармонію. При цьому у дитини розвивається координація рухів рук, самоконтроль, а в роботі з папером, ножицями, клеєм набуваються технічні навички.

Конструювання – це продуктивна діяльність, в процесі якої створюються різноманітні іграшки з різних матеріалів або споруди з будівельних матеріалів та конструкторів.[2]
Конструювання має загальне із образотворчою діяльністю, бо створюючи будь – яку конструкцію, слід обмірковувати задум, виконати ескіз у вигляді малюнка на папері, вирішувати оформлення предмета не лише у відношенні форми, додаткових деталей, але й кольору. Конструювання з різних матеріалів більш ніж малювання, ліплення та аплікація пов’язано з грою. Гра дуже часто супроводжує процес конструювання, а зроблені вироби діти завжди використовують в іграх.

Всі розглянуті види образотворчої діяльності тісно пов’язані між собою. Цей зв’язок відбувається перш за все крізь зміст робіт. Деякі теми є спільними для всіх видів – зображення будинків, транспорту, тварин тощо. Зв’язок між різними видами образотворчої діяльності здійснюється шляхом послідовного оволодіння формоутворюючими рухами в роботі з різними матеріалами.

Особливостями дитячого малюнка є:

–                схематизм: зображаючи людину, діти часто малюють «головонога»  (голову,руки,ноги);схематично зображують й інші предмети.

–                «прозорість» предмета: малюючи будинок, дитина зображує його одночасно ніби з кількох точок зору(стіни, дах паркан, люди меблі – через прозорі стіни)

–                Недосконале зображення динаміки предметів

На якість малюнка впливає здоров’я фізичний і психічний стан дитини. Характерні особливості мають малюнки дітей із хворою психікою. Тому спеціалісти нерідко використовують дитячий малюнок у діагностуванні її здоров’я.

У своєму розвитку дитячий малюнок долає такі стадії:

1. Позбавлення смислу штрихів ( не намагається виразити щось конкретне)

2. Безформність зображень(початок 3-го року життя)

3. «Схематичність зображення» (4-5 рік життя). Наприклад, спершу малюнок зображує людину спрощено з двох частин (голова і опора), поступово він включає в малюнок нові деталі.

4. Правдоподібність зображень, для якої характерні відмова дитини від схеми, перші спроби відтворити справжній вигляд предметів.

5. Точність зображень

За твердженням дослідників неможливо простежити чітку залежність стадій художньої творчості від віку дитини, оскільки значну роль відіграють її інтелектуальну обдарованість, вплив доступних на неї зразків зображувальної діяльності

 

Використання кольору у зображувальній діяльності дошкільників

Із розвитком малювання у дитини випливає потреба використовувати колір. У цьому вони окреслюють такі тенденції.

1)      Довільне використання кольору. Дошкільник може розфарбувати предмет будь-якими фарбами,що часто не відповідають реальному його кольору. Наприклад, у намальованої людини одна рука може бути червоною, друга – синьою.

2)      Намагання зафарбувати предмет відповідно до його справжнього кольору. Як, правило дошкільники використовують колір деяких предметів як обов’язкову ознаку і зафарбовують їх зображення однотонно, без передавання  відтінків. Тому їх малюнки сповнені кольоровими штампами (трава зелена, дерево із зеленою кроною  і коричневим стовбуром, сонце червоне або жовте).

3)      Вільно використовують колір тільки маленькі діти (2-3 років), для яких  усі кольори гарні, тому вони малюють усіма фарбами без розбору. У 3-4 роки ставлення суттєво змінюються.

 

Особливості змісту малюнка дитини дошкільного віку.

            Зміст малюнків діти запозичують у дорослих які пропонують їм деякі графічні зв’язки, коли вони починають малювати каракулі. В основному на перших малюнках діти зображують стрічки, доріжки сонечко, кульку, квіточку тощо.

Потім дитина за підтримки дорослого долає звичні шаблони  і малює все що  її цікавить. 5-6 річні діти малюють особливо багато можуть створювати до 2000 тисяч малюнків. Змістом їх малюнків стає все, що може відбувати ся на землі.

У дошкільному віці вони зорієнтовані на зображення об’єктивного світу і фантастичних персонажів.

Діти у яких не розвивається пізнавальний інтерес до навколишнього світу, зациклюються на вузькому колі тем: вони малюють лише людей будинки,квіти і дерева. Як правило, це є наслідком не достатнього загального розвитку дитини, не обґрунтованого використання ними стереотипних графічних елементів.

За систематичного художнього виховання тематика дитячих малюнків значно розширюється. Однак їх зміст в основному не віддаляється від запропонованих дорослими мотивів.

Тематику дитячих малюнків обумовлюють такі чинники :

  • Належність дитини до певної статі, ступінь її сензитивності до статевих відмінностей. Загальна спрямованість на ідентифікацію зі своєю статтю надає певного змісту дитячим малюнкам.
  • Важливі суспільні події національні традиції культурні особливості країни.
  • Територіальне проживання дитини. Малюнки міських і сільських дітей часто різняться за змістом, що зумовлено передусім ставленням дорослих до місця проживання.

Часто об’єктом малюнків  є рідні дитини і вона сама.  У таких малюнках можуть бути зображені і бажані але не реально існуючі родичі: маленькі братики і сестрички, тато або мама. Діти малюють не лише портрети членів сім’ї , а й сцени сімейного життя які хвилюють їх. Їх автопортрети часто відображають позитивне ставлення до себе. Зображений  на портреті бажаний одяг знаходиться у бажаному місці в бажаних обставинах. Якщо малює себе у важких ситуаціях – свічення її  емоційного не благополуччя.

За змістом малюнки дітей  можна умовно поділити на:

  • Реалістів (зображують предмети, явища природи, реальні події)
  • Мрійники (відтворюють свої несуттєві бажання мрії).

Чим старші діти тим частіше вони зображують мрії  і бажання.

Малюнки дітей відображають їх реакцію на події життя, турботи дорослих. Вони свідчать, що соціальні реакції дітей адекватні соціальному настрою та інтересам дорослих, тому є своєрідними документами епохи.

 

 

Висновок

Отже, зображувальна діяльність відіграє велике значення для всебічного розвитку особистості. У процесі створення зображення в дитини формуються спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності. Під час зображувальної діяльності дитина має можливість доступними засобами виразити свій емоційний стан, своє ставлення до навколишнього світу, вчиться самостійно створювати прекрасне, помічати його в повсякденному житті, у творах мистецтва.

Під час виконання робіт із зображувальної діяльності в дитини відбувається тренування рухів пальців рук. Відомо, що розвиток зон мозку, які відповідають за мовлення, відбувається під впливом імпульсів, що йдуть від пальців. Якщо розвиток рухів пальців відстає, то затримується і розвиток мовлення, хоча загальна фізична активність дитини при цьому може бути нормальною.

Стимулювання мовленнєвого розвитку дітей шляхом тренування пальців рук є одночасно й підготовкою руки до письма.

Важливість засвоєння дітьми вмінь і навичок із зображувальної діяльності  саме на етапі дошкільного виховання.

Особливого значення  в зображувальній діяльності надається формуванню відчуття кольору, адже колір займає особливе місце в ряді виражальних засобів і рано освоюється дітьми. Опанування кольору як засобу виразності має свою динаміку: від однобарвності через багатобарвність до чітких співвідношень кольорів і до засвоєння законів кольоропоєднання.

Для розвитку уяви, творчої активності використовують нетрадиційні техніки малювання, що демонструють незвичне поєднання матеріалів та інструментів. Оволодіння дитиною не лише певною сумою знань і вмінь, але й здатністю в розумних межах фантазувати, активно мислити.

 

Використані джерела:

  1. Дитяча психологія: навч. посіб. для самостійної роботи студ. / Р. В .Павелків, О. П. Цигипало. – К. : Академвидав, 2011. – 376 с. – (Серія: „САМ!”).
  2. Горошко Н.А. Зображувальна діяльність у дошкільних навчальних закладах  : малювання, аплікація. – Х.: Ранок, 2007. – 224 с.
  3. Т.С.Комарова “Методика обучения изобразительной деятельности и конструированию”, М., 1991

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

0
    0
    Кошик
    Ваш кошик порожнійМагазин