Казка про хлопчика Ромчика і місячну сонату Залишити коментар

Сертифікат № DS277 (Натисніть, щоб завантажити)

ЗДО” Казковий світ” Зимноводівської ОТГ

Для кого призначений: педагогам, батькам

Казка про хлопчика Ромчика і місячну сонату

В одному місці на Україні жив хлопчик Ромчик. Він був веселою допитливою дитиною.  І помічав те, що інші не бачили, чи просто були  такі заклопотанні і байдужі, що їм було не цікаво.

Ромчик  полюбляв спостерігати за пустощами краплинок дощу.  Коли падав дощик , краплинки між собою сміялися і танцювали, бавилися в перегонки і їм було надзвичайно весело.  Вони манили до себе Ромчика і він щодуху вибігав  на двір, під час дощу, бігав веселився разом з ними , хоча йому перепадало від батьків  за такі пустощі. Він розумів, чому краплинки такі веселі, адже вони напоюють землю цілющою водичкою, яка дає життя всьому живому. Чи пташки які щебетали і весело пурхали по небі.  Він розумів, що вони між собою розмовляють,  діляться новинами і цікавинками . І саме вони знали найбільшу мрію Ромчика,  навчитися гри на акордеоні, але йому весь час відмовляли батьки. Бо знали його  таємницю – він не дочував і не хотіли давати марних надій дитині.  Вечорами коли всі спали він тихенько підходив до вікна спостерігав за місяцем, який  був такий недосяжний , як і гра на акордеоні.

Одного вечора Ромчик  дивився на місяць, ділився своїми переживаннями. І о чудо, йому здалося , що місяць йому підморгує, запрошує до себе.  Хлопчик злякався і чимдуж побіг на ліжко ,сховався під ковдру ,міцно закрив оченята,  тихенько став прислуховуватися , що відбувається. Йому здалося , що він неначе летить,  і чує ніжну пісеньку, яка так в манить до себе. Хлопчик не повірив, сильніше почав закривати свої оченята ,відганяти від себе такі думки, і причаївся. Але цікавість брала своє, Ромчик  зібрався з  силами виглянути з-під ковдри.  Він відчув свіжу прохолоду, по черзі почав розтуляти  оченята, і від подиву знову сильно їх закрив, бо  побачив  безліч яскравих  зірочок, які танцювали у повільному вальсі під мелодійну музику. Вона манила до себе хлопчика , кликала  і вела за собою. Хлопчик зіскочив з ліжечка, пішов за музикою,  яка  привела його  у великий , просторий зал. Де сидів у місячному сяйві хлопчик та грав на акордеоні. Від нього йшла така енергетика, що розливалася теплом по всьому тілі , а музика, як невидимий плащ огортав  Ромчика. Він стояв і був настільки причарований мелодією, що не міг поворухнутися, та не помітив ,як до нього підійшов хлопчик  у місячному сяйві. Він  як справжній друг усміхнувся йому і в цю мить здалося , що знає всі таємниці Ромчика    , взяв за руку і повів до акордеону. Ромчик був, як зачарований, і не міг повірити ,що відбувається. Адже  він грає разом із місячним хлопчиком на акордеоні ніжну мелодію, що його пальчики  вправно виграють  мелодію його душі , а вушка чують.  Ромчик  зрозумів,  що місячний хлопчик – то є місяць, а мелодія – це місячна соната, яка була йому подарована. Він був такий щасливий і дав собі слово , що обов’язково навчиться її грати, а місяць ніби пропитавши його думки , лише хитро підморгнув.

Раптом , Ромчик стрепенувся від того, що ніби плавно падає і летить кудись. Він відкрив очі , побачив що знаходиться  у своїй кімнаті ,яка освічена місячним сяйвом,  лежить у ліжку. Він  швидко зістрибнув з ліжка і побіг до батьків, розповісти про свій сон і пригоди.

На наступний день вони пішли до музичної школи, та  записали Ромчика у клас акордеону, бо батьки не сумнівалися , що у їхньої дитини все вдасться. Бо у його сердечку вже звучала ніжна місячна соната.