Конспект заняття «Без верби та калини нема України» Залишити коментар

Для кого призначений: старший дошкільний вік
Спрямованість змісту: Ознайомлення з природним довкіллям

Конспект заняття «Без верби та калини нема України»

Мета: ознайомлювати дітей з рослинами-оберегами на українському подвір’ї: калиною – символом вірності, нескореності; вербою – символом рідної: домівки, близьких людей, закріпити та розширити знання про рослини та дерева даної місцевості, пояснити, яку користь приносять верба та калина людям, розвивати вміння бачити красу рідної землі, збагати словник дітей образними народними порівняннями, пов’язаними з природничою символікою, виховувати бережливе ставлення до об’єктів природи.

Матеріал:  грона калини, гілочки верби, вироби з верби або ілюстрації з їх зображеннями.

Хід заняття

І. Організаційний момент

Групова кімната прикрашена кетягами калини та вишитими рушниками.

Входить дівчинка та вітається дітьми. Вихователь пропонує дізнатись, як звати дівчинку.

Усі діти: А як тебе звати?

Дівчинка: Щоб дізнатись, як мене звати, треба загадку вам відгадати.

За хатою у садочку, у зеленому віночку

Та в червоних намистах стала пава молода.

І збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти.

За намисто кожен смик, та й укине на язик.

(Калина.)

ІІ. Основна частина

Розповідання легенди про калину.

То було дуже давно. В одному селі жила чарівна і привітна дівчина. Звали її Калинкою. Люди любили її за добре серце.

Навесні Калинка, як завжди, пішла до лісу. Довгий курний шлях пролягав до нього. Дай, думає, посаджу вздовж шляху якісь рослини. Викопала в гущавині лісу тонюсіньке стебло. Щоб воно прийнялося, Калинка носила воду від своєї хати з криниці і поливала. Деревце прийнялось, і розрісся великий кущ.

Іде якось шляхом подорожній. Стомився та й сів під кущем перепочити…

Усміхнувся: спасибі тим роботящим рукам, що його посадили!

Тут увесь кущ, немов від сну, стрепенувся. Гульк — і враз кущ укрився білим-білим цвітом. Дивиться подорожній: що воно далі буде? Осипався цвіт, замість нього — ягоди червоні, як намисто, виблискують. І диво — в кожній ягідці заховано зернятко, схоже на маленьке серце.

Прийшла Калинка до свого улюбленого місця і здивувалась ягідкам із зернятками, а кущ нахилився до неї і шепоче: «Це на згадку про твоє добре серце.

А щоб люди тебе не забули, подаруй мені своє ім’я, Калинко…»

Бесіда за текстом

• Як дівчина Калинка доглядала за рослиною, яку посадила вздовж шляху?
• Яким став кущ, коли виріс? Що з’явилося на кущі, коли осипався цвіт? Як стали називати цей кущ? А хто з вас знає прислів’я, загадки про калину?

Асоціативний кущ «Хто краще про калину скаже?» (Натисніть, щоб переглянути)

Хоровод “Ой є в лісі калина”.

А тепер у коло станьмо та гарно про калину заспіваймо.

(Хоровод “Ой є в лісі калина”.)

( Після хороводу діти сідають.)

Розглядання ілюстрації із зображеннями вербових котиків та верби.

• Що це?

З особливою любов’ю народ опоетизував і вербу. Про вербу, нашу

скромну вербу, написано чимало. Навіть важко уявити українське село без верби.

Вербняком обсаджували дороги і городи, греблі й ставки, піщані пагорби та береги річок, левади чи видолинки, верболозом засаджувались плавні й болота.

Верба росла всюди. Густа крона верб захищала від пекучого сонця чи зливи, оберігала від заметів.

Розглядання виробів, які виготовлялися з верби (кошики, тарілки, меблі,

огорожі, сувеніри та ін.).

ІІІ. Підсумок заняття

• З якими народними символами України ми сьогодні познайомилися?

Хочу я, діти, щоб для вас, коли станете дорослими, дорогою була рідна домівка, щоб полюбили ви рідний край, його природу, народні звичаї, українську мову калинову. Щоб садили й доглядали калинові гаї, вербу, прикрашали нашу землю своїми руками. Дякуємо тобі, Калинко, за допомогу.