Конспект заняття “Опис народної іграшки” Залишити коментар

Для кого призначений: старший дошкільний вік
Форма проведення: Комплексне заняття з народознавства

Конспект заняття «Опис народної іграшки» для старшого дошкільного віку
Мета: Пізнавальний розвиток: збагачувати знання дітей про різні види української народної іграшки; розширювати знання дітей пов’язані з культурою, ремеслом, побутом українців у минулі часи, пояснювати дітям, яку роль відіграла іграшка вжиті людини у давнину.
Емоційно-ціннісний розвиток: Викликати у дітей емоційно сприймати народну іграшку; розвивати чутливість, до гармонії кольору, форми народної іграшки.
Мовленнєвий розвиток:Поповнити словник назвами народних ремесел, професій та слова дії, пов’язані з ними; вчити дітей уважно слухати легенду «Хто найкращий майстер на землі»; запам’ятовувати та передавати зміст легенди за запитаннями вихователя, вдосконалювати монологічне мовлення, вправляти дітей у побудові речень.
Художньо-естетичний розвиток: Розвивати у дітей естетичне сприйняття, вміння наносити крапки кінцем пензлика, малювати кружечки, дуги, кільця, смужки, учити дітей передавати свої враження від витворів народного мистецтва.
Соціально-моральний: Формування в дітей шанобливе ставлення та інтерес до творчості народних майстрів, до предметів найближчого оточення, виховувати інтерес і повагу до народної іграшки.
Фізичний розвиток: Покращувати навики дрібної моторики, розвивати узгодженість і впевненість рухів кисті вправляти дітей в ігрових імітаційних рухах, стимулювати рухову активність дітей, виховувати любов до рухливих народних ігор.
Підготовча робота: бесіда про українські народні ремесла та розпис. Розповідь про українських майстрів, розучування віршів, пісень, таночку, заклички, скоромовки. Розглядання виробів народних майстрів. Самостійна художня діяльність – тонування глиняних заготовок.
Обладнання: іграшковий кінь та батіжок. Вишиванки, глиняний посуд, дерев’яні вироби, лист, народні іграшки
(курочки що клюють, коник – качалка, деркач, лялька мотанка, свищик)

Вихователь: Діти сьогодні наше заняття почнеться з дуже гарної пісеньки, яка називається «Мій коник» І діти роблять коло беруться за руки!.
МІЙ КОНИК
Зранку, зранку, зранку, зранку
Вирушаємо в путь Іванку
Хай нас доля береже,
Біля ґанку кінь ірже.
Приспів: А мій кошт наче змій
Дуже гарний коник мій,
Скаче він і сяк і так,
Я на конику козак.
Ми поїдемо степом, степом,
Я не сам, бо я із другом А куди?
В казковий край
Гей в путі не відставай
Вихователь: – Діти чи сподобалась вам пісенька?
– А про кого ця пісенька?
-А куди в пісеньці їде вершник?
«казковій край»
І ми також сьогодні з вами помандруємо в дивовижне місце де можна побачити чудові витвори народних умільців. Ми помандруємо у стародавнє місто Львів.
– Чи готові ви до подорожі? (діти відповідають)
Гра: «їду, їду»,
ЛІЧИЛКОЮ: обирають вершника (діти тримаються за руки ходять по коду і співають)

Лічилка:
Їду, їду батіжком коня підганяю.
На вороному коні вітри доганяю
Як проїхав чисте поле, мусив з коня злізти
І коневі ворожому, мусів дати їсти.
Під пісню «Вершник Їздить» навкруги дітей на «коні». По закінченні лісні «Вершник» доторкається батіжком до когось із дітей і той стає вершником.

Вихователь: Так справді нате місто славилося витворами декоративно-ужиткового мистецтва, яке йде зародилося у сиву давнину. І всі ці вироби ми зможемо побачити на мальовничому місці, яке зветься «Вернісаж». Що означає виставка.
-А хто з вас був на цій виставці?
-І що ви на цій виставці бачили?
Вихователь: Уявіть собі, що ми сьогодні з вами потрапили на виставку, погляньте уважно на ці предмети, що ви бачите перед собою?
Діти: (вишиванки, глечики, горщики, дерев’яні вироби
– Подобаються вам діти ці вироби?
– Чому?
Діти: (бо вони дуже гарні, майстерно зроблені, яскраво оздоблені!)
Вихователь: Справді де дуже красиві речі. Усі вони, малята виготовлені Ким? Діти: руками українських народних майстрів. Вихователь: Справді щоб зробити ось таку барвисту вишиванку, виготовити розписаний глечик чи вирізати дерев’яну іграшку потрібно бути справжнім митцем.
Вихователь: Діти давайте разом підійдемо до першого столика.
– Діти, що ви тут бачите
Вихователь: Ось за столиком стоїть майстриня – вишивальниця, яка нам розповість про ці вироби.
Вишивальниця: Вишивання – це вид українського мистецтва, яке зародилося ще в сиву давнину, створити вишивку – це справа копітка і дуже не проста вона вимагає вправності, сумлінної праці, посидючості, художнього смаку і багато фантазії.
Вишивальниця питає дітей.
– Що прикрашали українськими вишиванками?
Діти: (одяг, рушники, скатертини, серветки)
Вишивальниця: Діти, а ви знаєте яка буває вишивка?
Діти: (вишивка буває 2-х видів: вишивання хрестиком та
гладдю)
Вишивальниця: Показує (показує вишивку гладдю і
хрестиком!)
Вишивальниця: А чи знаєте ви якими кольорами вишивали найчастіше?
Діти: (Червоними, чорними, жовтими, зеленими, синіми
кольорами).
Вишивальниця: Раніше українські вишиванки прикрашали кожну хату, кожну оселю.
– А чи знаєте ви де використовували рушники?
Діти: (Вішали на образи, дзеркала, покуття, дарували рушник на весілля, новосілля, народження дитини, вишитою скатертиною накривали святковий стіл, для гостей, прикрашали сорочки для хлопців, дівчат, чоловіків і жінок).
Вишивальниця: – А чи є вдома у когось із вас вишивки?
(відповідь дітей)
Вишивальниця: Дуже вам дякую, ви дуже багато знаєте про вишивку, за це я хочу подарувати свою вишивку в дитячий садочок.
Діти : дякуємо за подарунок ми хочемо прочитати віршик про рушник.
ВІРШ:
Вишивала я рушник власними руками
Гаптувала залюбки всіма кольорами
Мов жила в полотні калинова гілка
Під мережкою внизу, книжки й сопілка
До ладу все довела хоч і ще маленька,-
І оздобила як слід я портрет Шевченка.

ПІСНЯ «Ой рушник, рушничок»
Вихователь: А зараз ми рушаємо далі, бо наше око милують гончарні вироби.
– Діти, які я вироби маю на увазі?
Діти: І глиняний посуд, горщики, миски, глечики!
Вихователь: – Діти, а як називаються людина, яка займається виготовленням такого посуду?
ВІДГАДАЙТЕ ЗАГАДКУ:
Глина в нього оживає?
Творить з нею хто дива?
В кого посуд ніби жар?
Ну, звичайно це (гончар)
Гончар:
Так дітки, я гончар.
– А чи знаєте ви, з чого я виготовляю посуд?
 Діти: (з глини)
Гончар: Гак справді для виготовлення посуду відбирали спеціальні сорти глини. Майстер брав кусок глини розмочував його у воді клав на гончарський круг, круг круги вся, і з грудки глини з’являлася посудина з круглим дном, з рівними стінками, ставили у спеціальну піч і під дією вогню він висихав і ставав міцним. І таким посудом можна було вже користуватися.
Вихователь: – А які ми ще бачимо тут глечики, горщики?
Діти: (ми бачимо розписані, розмальовані горщики)
Гончар: Справді кожна господиня хотіла мати гарний посуд, тому гончар часто розмальовував посуд різними візерунками.
Вихователь: Діти, вам сподобалися вироби гончаря?
Попросімо гончаря, щоб він подарував нам виріб для садочка.
Гончар: Дарую, якщо малята виразно і чітко прочитають
скоромовку.
Горщику, хто тебе друже зробив?
Гончар мене вчора зліпив.
Гончар: Молодці за це я вам дарую ось такого гарного
коника.
А зараз ми діти себе уявимо маленькими гончарями. (діти стають в коло і провадять фізкультхвилинку)

Фізкультхвилинка «Гончарі»
Раз, два! Раз, два! (крокують.)
Гончарі роблять дива (вимальовують круг руками перед собою)
Беруть грудочки землі – (нахиляються ніби беруть грудочку землі)
Роблять іграшки малі (імітація ліплення!)
Тверду глину розмочу, (імітують замішування глини)
Круг гончарний розкручу (рухи ногою вперед)
Залюбки ліплю скульптури;
Пташки, баранця, коня! (імітація тварин!)
Гончар роздає кожній дитині по глиняній пташці
Вихователь: Ось ми з вами трошки відпочили й вирушаємо далі.
-Хто це нас чекає за третім столиком?
Різьбяр: Я – майстер різьбяр!
– Діти, а з чого вироблені мої речі?
Діти: (з дерева)
Різьбяр: Я різьбяр, я виготовляю різні речі з дерева, мої вироби приносять людям радість, змушені милуватися своєю красотою витонченістю. Не кожен міг стати справжнім майстром – різьбярем для цього потрібно мати дуже вмілі руки, бачити в простому шматку дерева гарну картину, дитячу іграшку. А вірний помічник різьбяра спеціальний ножичок – «різець».
Вихователь: Чи подобаються діти вам ці вироби?
Діти: (відповідають)
Вихователь: Що ви можете сказати про ці вироби?
Діти: (дуже красиві, майстерно зроблені)
Вихователь: А яке знаряддя праці допомагало майстру виготовляти ці чудові дерев’яні вироби?
Діти: різець!
Різьбяр: А ще я вам хочу розповісти легенду
«Хто найкращий майстер на землі»
Бесіда за змістом:
– Хто вирішив показати свою майстерність в одному в українському селі ?
– Коли й де домовились зустрітися дівчата і жінки?
– Що потрібно було принести на майданчик?
-Що принесли дружини й дочки багатіїв?
– Хто став переможцем?
– Що приніс Петрусь?
Подарунок ось цей красивий виріб.(коник)
Вихователь: (переходимо до четвертого столика)
А чому ж на цьому столику нічого не виставлено?
Діти, а що це лежить?
Діти: мішечок
Вихователь: Діти, погляньте І тут ще і лист який
адресований малятам дитячого садку.
Вихователь: читає лист. Я майстриня бабуся Ганнуся переплутала усі іграшки буду дуже вдячна коли ви допоможете мене гарно викласти, описати іграшки)
Вихователь: Діти тож допоможемо майстрині?
Діти: Так.
Вихователь: Діти, у мішку не прості речі, а у мішку іграшки виготовлені руками народних умільців.
Але ми будемо з вами описувати іграшки за таким планом:
1. Чия іграшка
2. 3 чого зроблена
3. Які кольори використано
4.Для чого призначено.
Дитина 1: «Курочки клюють» – іграшка.
Це – дерев’яна Яворівська іграшка – що зображує курочок, які клюють зерна, курочки розташовані на круглій дощечці.
Курочки ниточками прив’язані до кульки під дощечкою. Коли хитати кулькою то курочки рухаються ніби клюють.

На подвір’ї курочки
Ціпа, ціпу, ціп!
Ось Маринка і Ярочка
Кришать ціпкам хліб
Ціпки бачать кришечки
Дзьобики тук-тук!
Весь шматок ой лишенько!
Вихопили з рук!
(вихователь звертається до дітей)
– З чого вона виготовлена?
Дитина: з дерева
Дитина 2 «Коник -каталка» – Іграшка
Це – Яворівська дерев’яна іграшка, яка закріплена чотирма колесами, зверху на дощечці причіплений коник, до коника причеплено мотузку, за яку тягнеш і коник на колесах рухався.
Дитина: Щоб коник був красивий його розмалювали: жовтим, зеленим, червоним кольором.
Дитина 3: «Деркач»
Деркач оце дерев’яна іграшка, яка має валик із зубчиками з ручкою. Валик закріплений між двома пластинками з язичком, коли діти крутили ручкою, язичок бив по зубчиках і в деркачі виникав звук.
– Ось послухайте який (дитина крутить деркачем).
Вихователь: А давайте ми всі спробуємо погратись деркачем.
Вихователь: Вузлова лялька це також іграшка, але не дерев’яна. Вона виготовлена способом намотування та прив’язування тканини без голки й ножиць – щоб щастя, долю не колоти й не різати. Також не можна робити вузликів, бо боялися, що так «зв’яжеш долю». Міркою для виготовлення ляльки слугує долоня майстрині. Обличчя ляльки являє собою хрест, утворений переплітанням ниток.
Вихователь: – Чи сподобалась вам ця лялька
– То з чого виготовлена лялька
Колись в давнину такі ляльки виготовляли не тільки з тканини, а із соломи, трави, лози, кукурудзи, квітів.
З такими ляльками діти гралися, і ми також зараз із вами пограємось із цією лялькою у гру «Галя по садочку ходила»
Дитина 5: Іграшки «Окарина» або у народі кажуть зозуля. Це іграшка яку виготовляли з глини або дерева і мали вигляд тварин, птахів.
До групи входить майстриня бабуся Ганнуся в руках у неї таця з глиняними пташками.
Бабуся: Ой які ви діти молодці, помогли мені розкласти всі іграшки, за це я запрошую вас у мою майстерню розмалювати оці чудові пташки.(діти сідають за парти й розмальовують пташки)

В кінці заняття робимо виставку дитячих робіт.
Обговорення кожної роботи.