Консультація для батьків “Дитячі примхи” Залишити коментар

Консультація для батьків “Дитячі примхи”

Нерідко батькам буває важко добитися  слухняності дитини через  її примхи  і  впертість.  Будь-яку  примху дитина  сприймає роздратовано. Подібні реакції в деяких дітей так часто, що дорослі починають вважати впертість і вередувань закономірним явищем для дошкільника.

Чи це так ? Ні, не так. Далеко не всі діти “примхливі”, бо поведінка дитини визначається   вихованням.   Що   ж  таке  дитячі   примхи,   як  вони виявляються ? Зовнішньо примхи виражаються в поведінці дитини збудженому емоційному стані, безпричинній зміні бажань, які, на думку дорослого позбавлені глузду. Дитина плаче, відмовляється від їжі,   необґрунтовано   чогось   вимагає.

Однією з причин дитячих примх може стати нервове перевантаження. Що викликає перевтому дошкільника ? Можна помилитись, якщо сказати, що дитина стомлюється від таких самих причин, що й дорослі.

Одна із характерних особливостей – швидка втомлюваність не від рухів, а від неможливості рухатись або одноманітної діяльності.

У дитини можуть виникнути примхи і від перенасичення враженнями. Малі діти за своєю натурою дуже вразливі, і їхня нервова система тендітна і не стійка. Те, що для дорослого — справа звичайна, дитину вражає своєю новизною. Переобтяжувати дитину великою кількістю вражень – означає завдати її здоров’ю. Часто примхи є передвісником захворювання. Тому, що діти, усвідомлюючи зміни у самопочуття словами не вміє передати. Буває, що діти капризують і після одужування, тому що, вона ще слабка і не може до схочу рухатися. Дитячі примхи часто сполучаються з упертістю. У малят віком до 3-х років упертість часто виявляється з розвитком свідомості дитини, її примхи й упертість починають набувати усвідомленого характеру, стають звичайним способом поведінки для досягнення бажань.

Серед батьків існує досить поширена помилкова думка, що примхи і впертість – це нервові вияви дитини. “Нервовість” – їй приписують особливо тоді, коли примхи виражаються в такій бурхливій формі, що вона не тільки кричить і репетує, а й кидається на підлогу.

Витримка, незворушлива наполегливість, уміння “не зриватись” і не впадати в стан жалості до дитини — кращі помічники в подібних випадках. Необхідно мати на увазі, що негативні форми поведінки, виникають в наслідок неправильного підходу дорослих і тих взаємин, що неправильно склалися з нею. Народна мудрість говорить “як посієш – так і пожнеш !”.