Сценарій драматизації казки «Рукавичка» 2

Відомості про автора:

Чекмарьова Тетяна Павлівна

Вчитель-логопед

Комунальний заклад «ДНЗ (ясла-садок) №127 комбінованого типу Криворізької міської ради

Сценарій драматизації казки «Рукавичка»

Мета: створити умови для розкриття індивідуальності кожної дитини в ролі; закріпити навички правильної вимови поставлених звуків; підвищити мовну комунікативну культуру; розвивати мовні комунікативні навички – емоційну виразність монологічної і діалогічної мови. Виховувати доброзичливі стосунки між дітьми.

Обладнання: засніжена лісова галявина, рукавичка, костюми героїв казки.

Хід казки.

Ведуча: В кожній казці є слова:

«Жили дід і баба».

В нашій теж вони були, –

Радуючи одне одного жили.

Та якось удома

Закінчились дрова.

Прийшлось діду з Жучкою

За ними піти.

Цілу в’язанку набрав, –

Та як повертався –

Загубив він рукавичку

І ось який випадок стався.

Біжить лісом мишка-шкряботушка.

Мишка: Я мишка-шкряботушка,

У мене сіре вушко,

Я по лісу гуляю,

Хатиночку шукаю.

Пі-пі-пі, пі-пі-пі,

Хатиночку шукаю, ой!

Ось і хатка невеличка,

Хутряна ось рукавичка.

На стежині лежить,

В рукавичці будуть жить.

Ведуча: Коли це стежиною жаба плигає.

Жаба: Ква-ква-ква, ква-ква-ква,

Ой, надворі вже зима.

Бідна жабка замерзає,

Де зігрітися – не знає.

Ква-ква-ква, ква-ква-ква

Ой, надворі вже зима.

Та я зовсім невеличка –

Заховалась в рукавичці.

Ведуча: От уже їх двоє в рукавичці. Коли біжить зайчик.

Зайчик: А хто-хто в рукавичці живе?

Звірі: Я, мишка-шкряботушка, я жабка-скрекотушка. А ти хто?

Зайчик: Я – зайчик, хлопчик гарний,

До того дуже вправний,

Я все вмію робити,

Щоб було добре жити.

Зі мною не скучають,

Без мене – не співають,

Я всім допомагаю,

Бо таку вдачу маю.

Пустіть і мене в рукавичку!

Звірі: Заходь.

Ведуча: От уже їх троє.

Коли це біжить лисичка.

Лисичка: Чи є в світі молодиця,

Краща за мене лисиця?

Подивіться на мій носик,

І на гарний пишний хвостик,

І рум’яне в мене личко,

Правда, гарна я лисичка?

Нору лисонька шука –

Теплий закуток такий,

Щоб поспати трохи їй.

А хто тут в рукавичці,

Хто тут в невеличкі?

Звірі: Я, мишка-шкряботушка, я жабка-скрекорушка, я зайчик-побігайчик.

Лисичка: Пустіть і мене до себе.

Звірі: Заходь.

Ведуча: Вже їх четверо в рукавичці. Аж суне вовчик до рукавички та й питається.

Вовчик: Хто-хто в рукавичці живе?

Звірі: Я, мишка-шкряботушка, я жабка-скрекотушка, я зайчик-побігайчик, я лисичка-сестричка, а ти хто?

Вовк: Я вовк – сіромаха.

Я трохи невдаха,

Неважно я життя прожив,

Багато лиха наробив.

Не всіх звіряток поважав.

Та у двори ще забігав.

Тому і слави я не маю.

Хоч вже нікому не дошкуляю.

Пустіть і мене до себе в рукавичку.

Звірі: Заходь.

Ведмідь: Ой, надворі вже зима,

В мене настрою нема.

Ви пустіть мене, звірята,

В рукавичці хочу спати.

Звірі: Куди ж ми тебе пустимо, – коли й так тісно?

Ведмідь: Та якось будемо.

Звірі: Залазь, тільки скраєчку.

Ведуча: Заліз ведмідь, а рукавичка ось-ось розірветься.

Та недарма в народі кажуть:

«В тісноті – та не в журбі».

Доброта всіх поєднала.

Запорукою дружби стала.

Звучить запис пісні «Дружба». Звірята виходять з рукавички, танцюють.

Давайте з вами будем –

Насправді – не для гри

Усім звірятам, людям

Добро нести завжди.

Добрим ти будь –

Хай лунає ця пісня і сміх

Добрим ти будь –

Доброта зігріває усіх.

Добрим ти будь –

Хай палає вогонь доброти

Добрим ти будь –

Ну, будь ласка, будь добрим завжди!