Доповідь на тему: “Нетрадиційні способи зображувальної діяльності, як засіб створення креативного мікросоціуму”. Залишити коментар
Відомості про автора:
Бурлюк Анастасія Сергіївна
вихователь
м. Суми, НВК №41″Райдуга”
Нетрадиційні способи зображувальної діяльності, як засіб створення креативного мікросоціуму.
Початок нового сторіччя став для нашої країни періодом не тільки перегляду фундаментальних уявлень у багатьох сферах людської діяльності, суспільних процесах і явищах, а й періодом втрачання тих цінностей, орієнтирів, установок, без яких не можлива гуманізація нашого життя, гуманізація системи освіти і виховання нового покоління.
Сучасний світ переповнений досягненнями науково-технічного прогресу, інноваційними технологіями, які активно використовуються у навчанні. Але особливе місце у виховному процесі провідні педагоги приділяють розвитку творчих здібностей дітей. Адже, неможливо навчитися будь-чого без спроби щось уявити, оперувати абстрактними поняттями і образами. Уява та фантазія притаманні кожній дитині, але їх відмінність полягає в спрямованості, силі, яскравості.
Орієнтуючись на основні тенденції розвитку педагогічної науки і головні завдання позашкільної освіти, свою діяльність як вихователь спрямовую на створення креативного мікросоціуму.
Своїм завданням я бачу розвиток творчої особистості. Адже саме художня творчість допомагає дитині розкрити свою особистість, сприяє протистоянню негативним впливом оточуючого середовища. Активна уява і креативне мислення забезпечують дитині новий погляд на світ. Саме тому зображувальна діяльність дітей на заняттях потребує кваліфікаційного цілеспрямованого керівництва з боку педагога. Вона повинна носити емоційний, творчий характер.
Моя задача не тільки в тому, щоб дати конкретні уміння, навички, а й допомогти дитині побачити цей світ, пережити з нею красу, вселити впевненість у своїх силах і запалити вогник радості від творчості. І я намагаюся створити для вихованців необхідні умови:
- вчити дітей способам створення зображень, засобам їх виразності;
- забезпечити емоційно-образне сприймання дійсності;
- формувати естетичні почуття і уявлення;
- розвивати образне мислення і уяву;
Тільки такий підхід забезпечить формування креативного мікросоціуму на заняттях.
Чи потрібний дар, талант, щоб малювати? Правильно зображувати предмети можна навчитися, було б бажання. Головне – не тільки володіти необхідними технічними навичками і засвоїти засоби створення зображень, а й навчитися помічати цікаве, узагальнювати побачене.
Все, що є хибного в підході вихователя до навчання зображувальної діяльності, проявляється у наступному:
Перша причина
° дитині нав’язують конкретні штампи і стереотипи (трава зелена, небо синє);
° виробляється алгоритм зображувальної діяльності (щоб правильно намалювати, треба повторити мій зразок);
° виключається можливість самовираження малюнка в кольорі, лінії (використовуються чисті кольори без змішування фарб, чітке обведення контура, як в мультиплікації).
Друга причина
Вихователь боїться дати дітям різні зображувальні матеріали (малювати тільки олівцями).
Третя причина
Невміння педагога розвивати естетичне сприймання у дітей.
Малювання для дитини часто – найперший засіб вираження на папері її задумів, переживань. Сприймаючи довкілля, дитина хоче побачене перенести на папір. Та не завжди знає, як втілити задумане на занятті. І тут на допомогу повинен прийти вихователь. Важливо підтримати вихованця з самого початку його творчого шляху, сказавши: «Ти все можеш!»
Я вселяю у вихованців віру в себе.
Перша похвала – і дитина чекає іншу.
Тому не потрібно скупитися на похвалу, і вас чекатиме задоволення від творчої праці дітей. Дитина росте і її досвід росте, потрібно менше говорити «Ні!», яке гасить її вогник пізнання.
Буває, інколи у дитини не виходить щось з першого разу, вона втрачає інтерес до діяльності: не вийшла відразу красива квітка – не буду більше малювати. Досить часто діти просять дорослого допомогти намалювати. І тут важливо, щоб педагог саме допоміг вихованцю, а не зробив замість нього. Треба, щоб з допомогою дорослого дитина досягла мети сама. А як це зробити? Дитину треба зацікавити: «Не хоче твій пензлик малювати квіти? От капосний! Відклади його. А пальчики в тебе слухняні? Спробуй малювати без пензлика. Хочеш?» – і ось у малюка заблищали оченята, і він з цікавістю погоджується. Адже руки людини – унікальний інструмент. Вони все можуть робити, вони завжди з нами. Та й ніяким пензликом не намалюєш таких ягідок калини, як пальчиком. Звичайно, не треба відмовлятися від пензлів, фарб, олівців. Але використовувати усі ці матеріали в поєднанні, а деякі елементи все ж варто малювати пальчиком. Крім того, можна застосовувати малювання долонькою, кулачком і навіть стопою. Захоплює вихованців і малювання губами. Діти фарбують помадою губи і залишають слід на папері, зображення домальовують тичкою чи сірничком. Не треба боятися, що дитина забрудниться. Творчість у зображувальній діяльності супроводжуються деякими незручностями. Щоб звести їх до мінімуму, під рукою завжди повинна бути ганчірка.
Основна умова: малюючи, ні в якому разі не можна повертати аркуш для зручності роботи. Така умова спонукатиме дитину до вирішення проблемних ситуацій з одного боку, а з іншого – сприятиме розвиток кисті руки, фізичному та розумовому розвитку. Існує ще багато художніх і допоміжних матеріалів, які можуть використовуватися в зображувальній діяльності, але, на жаль, рідко, а то й зовсім не використовуються. Частково тому, що педагоги не знають, як це робити. Можна використовувати такі нетрадиційні техніки створення зображень: «кляксографія», «дмухавка», «псевдо форт», «сліпе малювання» або «чарівний малюнок» свічкою, подряпування або гратографія; малювання плямами, восковими олівцями (крейдочками), ниткою, клеєм ПВА, квачиком, зубною щіткою, малювання на мильній піні, на піску; малювання в техніці набризгу з використанням шаблона чи трафарета зображення. Малюючи пейзажі, натюрморти, можна ще мокрі роботи посипати кам’яною сіллю. Після висихання, залежно від освітлення, малюнок блищатиме, роса на квітах, краплинки води на овочах і фруктах, іскристий сніг. Діти можуть малювати на заняттях не лише пензлями, олівцями, фломастерами, а й гребінцями, соломкою, сірничком, пір’їною, свічкою, шнуром, соскою, патичком – всім чим можна залишати слід на папері. А як люблять штампувати – зібганим папером, ватним тампоном, поролоном, нитками, корками, ґудзиками, макаронними виробами, вирізаними з овочів штампами і т. ін.
Майбутні художники у своїй фантазії використовують не тільки фарби, а й ягідки, чай, каву, крохмаль, цукор, крупи, макаронні вироби, тирсу,насіння рослин та різноманітні штучні матеріали. На кожному занятті до послуг дітей чародії, мешканці різних міст, чарівні предмети. Кожного разу їх чекає цікаве дослідження, можливість відкриття і радість пізнання(«Що може зубна щітка?», «Що ховається у гудзику?»). Кожна дитина надає величезного значення своїм «коштовностям» – камінчикам, шматочкам мережива,цвяхам, намистинкам, кольоровим скельцям. Будь який предмет у дитячих руках оживає.
Дітям подобається фантазувати, висловлювати свої асоціації до теми. Вони люблять бесіди, уявні подорожі, спільні відкриття зі мною. Тому завдання моє – створити на занятті відповідну атмосферу чарівного світу мистецтва, завжди давати дитині простір для творчості, змогу висловити свою думку до кінця. Потрібно спілкуватися з вихованцями, виявляти інтерес до їхніх робіт, не шкодувати похвал, підтримувати дітей. При оцінюванні робіт дітей враховую індивідуальні особливості дітей, цікаві знахідки і вдачі, ступінь оволодіння навичками зображувальної діяльності, специфіку завдання.
Проведення таких занять вже стало доброю традицією і викликає неабиякий інтерес дітей і їх батьків, які є першими помічниками і завжди бажаними гістьми. Постійна виставкова діяльність дітей має велике художньо-виховне значення, є важливим стимулом творчості дітей.
Я намагаюсь не зупинятися на досягнутому, постійно вдосконалюватися, продовжую пошуки нових форм і методів навчання і виховання дітей у дитячому садку засобами декоративно- прикладного мистецтва.
Використання різноманітних форм роботи, пошук нових, нетрадиційних підходів до навчання сприяють розвитку творчого потенціалу дітей, відкривають різні грані таланту особистості, дають цікаві практичні результати.
Навчання дітей нетрадиційним способам зображувальної діяльності, як засіб створення креативного мікросоціуму, спонукає до фантазування, творчого пошуку, сприяє реалізації внутрішнього потенціалу дітей, дає можливість мені розширити та збагатити зміст роботи та власний досвід використанням нових технологій в зображувальній діяльності.