Гра-подорож з народознавства «На гостини до бабусі»

Відомості про автора:

Подолян  Ніна Лукашівна,

викдадач Жовтоводського педагогічного  коледжу

Гра-подорож з народознавства «На гостини до бабусі»

Група: молодша

Виховний потенціал та тривалість гри: короткотривала гра, сприяє зближенню дорослих і дітей, вчить правильній поведінці в гостях, викликає радісний настрій, освітлений добрими почуттями до національного побуту.

Педагогічна мета: формувати знання про традиційну українську оселю, предмети домашнього побуту та вжитку. Викликати інтерес до національної культури. Виховувати повагу та бережне ставлення до хліба, сім’ї, родини, старших, любов до українського народного мистецтва.

Матеріал:

демонстраційний: картинки із зображенням транспорту (велосипед, літак, автобус, потяг); макет тину, іграшки – собака, кіт, півник, курочка з курчатами; зображення голубів на тині; зображення криниці; графин з водою, разові склянки для дітей; картинка-зображення бабусиної світлиці;

роздавальний: набори площинних геометричних фігур; солоне тісто для ліплення.

Маршрут:

Зупинка 1. На бабусиному подвірї (бесіда-розповідь, читання віршів, розгляд картинок, хороводна гра «Голуб», викладання зображень із геометричних фігур).

Зупинка 2. Бабусина світлиця (розповідь, розгляд предметів домашнього побуту і вжитку).

Зупинка 3. Смачний обід (творча година, ліплення вареників із солоного тіста).

Хід гри:

Зупинка І. На бабусиному подвір’ї

Вихователь: Діти, сьогодні ми з вами побуваємо в гостях у бабусі Ганни. Давайте згадаємо, як треба поводитися в гостях. (чемно, тихо, бути ввічливими, слухняними, без дозволу нічого не чіпати).

  • Село, де живе бабуся Ганна далеко. Пішки йти дуже важко, тому давайте вирішимо, на якому транспорті ми до неї будемо добиратися.

(Діти розглядають картинки, називають різні види транспорту)

  • Так, я бачу, ви знаєте багато різного транспорту, але я вам пропоную поїхати потягом, бо це дуже зручно і швидко.

Ну що, згодні?

(Діти вишиковуються одне за одним, імітуючи поїздку потягом та промовляючи : «Чух!» «Чух!»)

  • Ось ми вже і приїхали. І бабуся Ганна нас вже зустрічає.

Бабуся: Добрий  день, заходьте любі діти. Я на вас вже давно чекаю. З ким ви приїхали? На чому? Заходьте до мене на подвір’я. (Біля тину лежить собака Шарко, він гавкає і не пускає дітей).

  • Зачекай Шарко, не гавкай, до нас гості прийшли.
  • Діти, ви загадки про собаку знаєте? Загадайте швиденько – він і пропустить.

Гавкає, кусає,

На подвір’я не пускає.

 

Бабуся: Молодці, дітки. Погляньте, Шарко завертів хвостом. Він вас визнав. Тепер заходьте на моє подвір’я. А ось нас зустрічає котик Нявчик. Він хоче, щоб ви відгадали його загадку.

Коло бабусі сидить звір у кожусі.

Біля печі гріється, без водички миється.

 

Бабуся: Так, це про мого котика Нявчика. А що це за птахи гуляють у мене на подвір’ї?

Діти: Це півник зі своєю сім’єю.

Бабуся: А хто розповість про півника та його сім’ю?

1 дитина:

Хто це пісеньку таку

Нам співа: – «Ку-ку-рі-ку»?

Це наш Петя-петушок,

Це він будить так діток.

Щоб вставали, не проспали,

Не спізнились в дитсадок.

 

А про курочок:

На подвір’ї курочки –

Ціпу-ціпу-ціп.

Ось Маринка з Юрочкою

Кришать ціпкам хліб.

Ціпки, бачте, крихітки,

Дзьобики тук-тук.

Весь шматок, ой лишенько,

Вихопили з рук.

 

Бабуся: Добре діти! Знаєте багато про моїх тварин та птахів. А як їх можна назвати одним словом? (Свійські тварини)

  • А чим огороджено моє подвір’я? (Тином)
  • А кого ви бачите на тині? (птахів)
  • Як називаються ці птахи? (Голуби)

Гра «Голуб»

Пропоную дітям пограти в гру.

Діти в непарній кількості утворюють коло. Голуб стає у центрі, діти йдуть по колу та співають:

Летів голуб попід хмари.

Шукаючи собі пари.

Ой голубе-голубонку,

Візьми собі ластівоньку.

(Голуб вдає, ніби плаче)

Ти, голубе, чого тужиш?

Вибирай же, кого любиш.

 

Голуб підходить, бере пару. Всі діти стають в пари. Хто залишився без пари, той – голуб .

 

Бабуся: А що ви бачите ще на моєму подвір’ї? (Криницю)

  • А що в тій криниці? (Водичка)
  • Зараз я вас пригощу водою з криниці.

Бабуся Ганна пригощає дітей і читає вірш:

Із криниці-Студениці,

Що під липами в яру,

Я водиці-Льодяниці

У відерце наберу.

Дам напитись,освіжитись

Я малятам холодку.

Їм водиця-льодяниця

Буде завжди до смаку.

  • Смачна водичка? Без води ніхто і ніщо не може жити. Вода не тільки лікує, а й загартовує. Діти, чи дружите ви з водою? Любите умиватися? А навіщо потрібно умиватися, купатися, мити руки

 

Вихователь: Діти, гарне подвір’я у бабусі. Але чогось не вистачає. Давайте ми його прикрасимо. Пропоную дітям з геометричних фігур викласти за зразком квіти, яскраве сонечко, ялинку.

  • Подивіться, яке затишне та красиве подвір’я вийшло. Мені дуже подобається такі яскраві квіти, сонечко, ялинка!

Зупинка ІІ. Бабусина світлиця

Бабуся: А зараз я запрошую вас у світлицю. Заходьте, заходьте, я вам дуже рада, та сідайте на лавах. А я буду розповідати про предмети, які знаходяться тут, у моїй кімнаті. (розповідь супроводжується показом і розглядом малюнків). Оце, діти, піч. На ній готують їжу. Піч завжди розмальовували, тому й моя піч розмальована квіточками. А ще, в мене є мисник, на якому стоїть український посуд: глечик, миска, полумисок, горщик. У глечику зберігають молоко. А ось цю глибоку миску розмальовану різними візерунками, використовують для перших страв: супів, борщів. Цей полумисок використовують для других страв: картоплі, каші. В оцих горщиках теж готують та зберігають їжу. Ось ложки. Їх виготовляли з дерева. 

– А подивіться, що це? (ліжко)

– Так це ліжко! Чим воно застелено? (ковдрою)

– А що лежить на ліжку? (подушки). А оце біля ліжка – хідники, гарні в смужечку. А що це? Як ви гадаєте? Це скриня, в ній я тримаю рушники, постіль, одяг.

– Я тримаю свою світлицю в чистоті і порядку, бо це мій рідний дім, про який говорять так:

Хай живе наш рідний дім!

Тепло й затишно у нім.

Тут і тато, тут і ненька,

І дідусь з бабусею рідненькі.

 

Зупинка ІІІ. Смачний обід

Бабуся: Діти, подивіться, як гарно прикрашений стіл. Що ви бачите на столі? (Вишитий рушник, на рушнику хліб, на тарілці бублики, пиріжки, вареники)

 

 

 

 

  • Послухайте загадку, і ви дізнаєтесь, про що піде наша розмова:

Він і гарний,

Він і білий.

І завжди він загорілий.

Як до столу ми йдемо,

То без нього не їмо.

  • Що це?
  • Так, це рум’яний, пахучий хліб. Ми зустрічаємось з хлібом щодня. Хліб дуже корисний для здоров’я людини. Він завжди був у великій пошані у людей. Про хліб говорять так:

Нема хліба – нема обіду.

Хліб усьому голова.

Не всі хліб сіють, та всі хліб їдять.

Бабуся: Знайте діти, що у нас на Україні існує славна традиція: дорогих гостей зустрічати з хлібом-сіллю. А сьогодні до мене завітало дуже багато гостей. Я готувалась до цього, виготовила запашний коровай, напекла пирогів, наварила вареників. І ось цей коровай я дарую вам, бо:

У нас здавна є традиція славна

Воду брати з чистої криниці,

Муку з ярої пшениці,

Руками добрими замісити

І гостей короваєм пригостити.

(Бабуся пригощає дітей)

 

Творча година. Діти ліплять вареники.

Діти: Дякуємо вам, бабусю, але нам треба вже повертатися в садочок. До побачення. (йдуть)

Вихователь: Сідаймо, діти, на потяг та вирушаймо до дитячого садка.
Матеріал:

 

Залиши перший коментар

Зашили коментар

Ваш email не буде публікуватися.


*