Стаття “Особливості роботи закладу дошкільної освіти у світлі Нової української школи” Залишити коментар

У статті висвітлено вплив інтелекту на педагогічну діяльність педагога. Наголошується, про велике значення взаємодії мислення і мовлення в структурі інтелекту.
Стаття присвячена проблемі організації роботи у закладі дошкільної освіти в контексті завдань Нової української школи з урахуванням реформ що відбуваються в освіті.

Сертифікат № DS272

Для кого призначений: педагоги ЗДО, вчителі початкової ланки освіти, студенти, батьки дошкільників.
Спрямованість змісту: Дошкільна освіта, Нова українська школа, наступність, освітній процес, реформа дошкільної освіти, Базовий компонент дошкільної освіти.

ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

У СВІТЛІ  НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ.

 

Анотація. Стаття присвячена проблемі організації роботи у закладі дошкільної освіти в контексті завдань Нової української школи з урахуванням реформ що відбуваються в освіті.

 

Ключові слова: Дошкільна освіта, Нова українська школа, наступність, освітній процес, реформа дошкільної освіти, Базовий компонент дошкільної освіти.

 

Право на освіту кожного громадянина України затверджено в Конституції України, статтях Закону України “Про освіту”, а освіта дітей починаючи зі старшого дошкільного віку є обов’язковою, що закріплено в ст.3 Закону України “Про дошкільну освіту”. Діяльність дошкільної освітньої галузі завжди була спрямована на забезпечення якісної дошкільної освіти. Але на сьогоднішній день очевидно, що українська освіта не відповідає ані сучасним запитам з боку особистості та суспільства, ані потребам економіки, ані світовим тенденціям. Саме тому державою здійснюється системна трансформація сфери  для  забезпечення нової якості освіти на всіх рівнях: від дошкільної освіти – до  вищої освіти та освіти дорослих.

Сьогодні реформа здійснюється за такими пріоритетними напрямками

• доступна та якісна дошкільна освіта;
• нова українська школа;
• сучасна професійна освіта;
• якісна вища освіта та розвиток освіти дорослих;
• розвиток науки та інновацій.

У період впровадження Нової української школи однією з найактуальніших залишається проблема вдосконалення  змісту дошкільної освіти, забезпечення можливостей інклюзивного навчання, підготовка педагогічних працівників, забезпечення наступності між дошкільною та початковою освітою, співпраця з батьками дітей дошкільного віку для забезпечення єдності педагогічного впливу на дитину в сімейному колі та у закладі освіти, створення сучасного середовища у закладах дошкільної освіти.

Дослідження вчених НАПН України засвідчили, що проблемне поле у сфері дошкільної освіти наразі є більш широким. У контексті глобального розвитку освіти, її актуалізації для всіх етапів життя потрібні:

• забезпечення раннього розвитку дитини від народження до трьох років, розвиток мережі ЗДО державної, комунальної та приватної форм власності;
• упровадження державно-громадського та державно-приватного партнерства в управлінні дошкільною освітою;
• мотивація батьківського партнерства;
• забезпечення якості дошкільної освіти та її моніторинг;
• створення умов для фізичного, психічного, соціального та духовного здоров’я дітей;
• підвищення професійної компетентності та соціального статусу педагогічних працівників ЗДО як умови якісної дошкільної освіти.

Кабінет Міністрів України визначив якісну та доступну дошкільну освіту одним із ключових пріоритетів. Мета реформи – кожна дитина має доступ до якісної дошкільної освіти. Наразі проблемою є невідповідність існуючих можливостей потребам у здобутті дошкільної освіти дітьми дошкільного віку. Відсутність у чималої кількості дітей доступу до якісної освіти призводить до погіршення шансів на цілісний розвиток, майбутню успішність у Новій українській школі та у довгостроковій перспективі, в окремих випадках, може поглибити соціальну нерівність.[6]

Ідея  про необхідність суспільного виховання дошкільників та організацію з цією метою спеціальних дошкільних закладів – дитячих садків в українській дошкільній педагогіці була висунута і теоретично обґрунтована Н. Лубенець на початку ХХ ст. Вона розробила свої теоретичні положення щодо організації суспільного дошкільного виховання в Україні, наслідуючи ідеї фундатора дошкільної педагогіки Ф. Фребеля та беручи до уваги принципи тогочасних провідних  педагогічних  теорій  і  особливо   „теорії вільного виховання”           (М. Монтессорі,  Е. Кей). Підґрунтям педагогічних ідей Н. Лубенець були праці провідних психологів С. Холла, А. Біне, І. Сікорського, В. Бєхтєрєва.

Саме у ці роки з’являються оригінальні системи виховання дошкільників  вітчизняних вчених та освітніх діячів – Є. Водовозової, П. Лєсгафта,

П. Каптерєва, А. Симонович, І. Сікорського, С. Русової .

У останні роки проблемою дошкільної освіти  як особливої ланки в системі освіти займалися А. Богуш, Н. Кирста, К. Крутій, Н. Лисенко, Т. Поніманська;  О.Д. Рейпольська,  Н.В.  Гавриш, Т.О. Піроженко, Л.П.Загородня, М.А. Машовець, О.А.Половіна, Н.В. Левінець, І.О.Мордоус,  оволодіння дітей дошкільного віку навчальною діяльністю Є. Аркін, Л. Венгер, Л. Виготський, П. Гончарук, Д. Ельконін, О.Запорожець, В. Котирло, Г. Кравцов, Є. Кравцова, О. Леонтьєв, О. Любчик .

Сучасні науковці А. Богуш, Т. Степанова схиляються сьогодні до думки про необхідність розробки наскрізних програм навчання й виховання дітей, спрямованих на проектування цілісної спільної діяльності ди­тини і дорослого (мовленнєвої, навчально-пізнавальної, ігрової, комуніка­тивної, рухової тощо), яка орієнтована на зону найближчого розвитку ди­тини з урахуванням специфіки діяльності, що засвоюється. Притому в змісті програм повинні передбачатись можливості формування мотиваційної сфери дошкільника і молодшого школяра, психічного і соціального розвитку дитини тощо .[7]

Для вирішення зазначених потреб дошкілля Уряд розробив п′ять кроків, які вже поступово здійснюються державою та місцевими органами самоврядування.

Перший крок – удосконалення законодавства у сфері дошкільної освіти. У МОН триває розроблення нової редакції Закону «Про дошкільну освіту». Він має  на меті підвищення якості дошкільної освіти та розширення доступу дітей до неї.

Другий крок – впровадження нового Базового компонента дошкільної освіти, що є державним стандартом у сфері дошкільної освіти.

Третій крок – запровадження внутрішнього оцінювання освітніх і управлінських процесів у закладах дошкільної освіти на основі критеріїв якості дошкільної освіти (ECERS – 3).

Четвертий крок – розроблення та впровадження професійних стандартів за професіями «Вихователь» та «Директор закладу дошкільної освіти». Професійний стандарт необхідний для визначення мінімально необхідних вимог до змісту, кваліфікації та компетентностей фахівців, вихователя та директора закладу дошкільної освіти, оновлення посадових інструкцій, програм підготовки молодих фахівців відповідних спеціальностей.

П′ятий крок – створення додаткових місць та впровадження системи електронних черг до закладів дошкільної освіти.

Кожен з цих п′яти кроків, спрямований на досягнення спільної мети: перетворити дошкільну освіту на інноваційне середовище, в якому дошкільнята набуватимуть ключових компетентностей, необхідних сучасній людині для успішної життєдіяльності, а вихователі матимуть можливості та ресурси для вирішення питань якісної та доступної дошкільної освіти.[6]

Отже метою даної статті є окреслення завдань, що постають перед колективом закладу дошкільної освіти щодо організації роботи з дошкільниками у світі проведення реформування освітньої галузі та втілення концепції Нова українська школа.

Перш за все, треба наголосити, що кожна дитина – неповторна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами та можливостями. Місія закладу дошкільної освіти та Нової української школи – допомогти розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини на основі партнерства між педагогом, дитиною і батьками.

Тому необхідно визначити напрямки роботи:

• Ознайомлення з нормативними документами та програмами на дошкільному та початковому рівнях освіти;
• Ознайомлення з метою дошкільної та початкової ланок освіти;
• Оновлення освітнього процесу в закладі дошкільної освіти з урахуванням новацій Нова українська школа та оновленого Базового компоненту дошкільної освіти;

1. Організувати освітній процес з урахуванням індивідуальних вікових і психологічних особливостей кожної дитини.
2. Створити предметно-розвивальне середовище для ознайомлення дітей зі школою.
3. Створювати умови для активної співпраці з дітьми, спрямованої на всебічний розвиток дитини.
4. Забезпечувати умови безболісної адаптації першокласника.
5. Створити психологічний комфорт під час перебування дитини в навчальному закладі, передумов для кращого входження в повноцінну освітню діяльність.

• Створення сучасного розвивального, безпечного, інклюзивного та здорового освітнього середовища;

1. Організація предметно просторового середовища;
2. Забезпечення  оптимального розпорядку дня для дітей різного віку;
3. Гнучкість просторової організації;
4. Забезпечення можливості вільного доступу дітей до іграшок та матеріалів для творчості, можливість самостійно ними користуватися;
5. Створення  осередків для забезпечення різних форм роботи/гри/експериментування/творчості.

• Оновлення змісту роботи з батьками вихованців та особами що їх замінюють;

1. Створити умови для підвищення особистісної компетенції батьків у питанні формування у дітей позитивної мотиваційної готовності до шкільного життя;
2. Надання допомоги сім’ї в новій ситуації, що виникає при підготовці до навчання в школі і при вступі дитини до школи.

• Надання доступу громадськості до інформації щодо змін у дошкільній та початкові освіті.[3]

Зважаючи на визначені напрямки роботи розробляється  план заходів, який передбачає використання різноманітних форм, методів та прийомів освітньої діяльності з дітьми, батьками, педагогами та вчителями. Для того щоб робота проводилася плідно створюються творчі групи у які увійдуть досвідчені педагоги та педагоги – новатори.

Серед умов, що забезпечують самоцінність дошкільного дитинства та водночас сприяють наступності між дошкільною та початковою освітою, важливою є організація життя дитини в такий спосіб, що відповідає ідеям гуманістичної педагогіки, ідеї природо відповідності,за якою у дитини треба розвивати задатки та здібності, зберігаючи її природу. Побудова педагогом такої організації освітнього процесу, за якою максимально активується діяльність дитини в пізнанні  навколишнього світу, реалізація її творчих задумів та мрій, вимагає професійної майстерності, постійного самовдосконалення в оволодінні сучасними та перспективними методами й формами взаємодії з дітьми, здійснення своєї педагогічної роботи на принципах науковості та систематичності.[4]

Систему цінностей педагога дошкільної освіти складають такі важливі її складові як самоцінність збереження та зміцнення фізичного, психічного та соціального здоров’я дитини; створення благополуччя як вміння плекати, підтримувати та створювати сприятливі умови для себе та інших у безпечному середовищі, в природному, предметному та соціальному оточенні. Саме система цінностей, якою керується педагог, визначає гуманістичний, цивілізований, культурний, професійний спосіб діяльності та взаємодії з дитиною. Серед сучасних аспектів професійного самовдосконалення педагогів дошкільної освіти важливим виступає свідома позиція щодо визнання прямої залежності результатів освіти ( компетентності) від збагачення особистого досвіду дитини в різних видах діяльності. Не окремі майстерно проведені заняття, спостереження на прогулянці чи інші форми організації дитини, а саме системне формування особистого досвіду дитини в різних видах діяльності формує життєві компетентності дитини.[2]

Особливу увагу слід приділити вивченню та обговоренню Базового компоненту дошкільної освіти (державний стандарт дошкільної освіти) (2021р.), Методичних рекомендацій до Базового компоненту дошкільної освіти, проекту Концепції розвитку дошкільної освіти в Україні, професійного стандарту вихователя закладу дошкільної освіти.

Базовий компонент дошкільної освіти — це державний стандарт (далі — Стандарт), що визначає вимоги до обов’язкових компетентностей та результатів освіти дитини дошкільного віку (6 (7) років), а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті відповідно до міжнародних стандартів якості освіти.

Мета Стандарту — збереження самоцінності дошкільного дитинства, визначення особливостей та вимог до рівня розвиненості, освіченості та вихованості дитини дошкільного віку, забезпечення наступності між дошкільною та початковою освітою.[1]

Дошкільна освіта є невід’ємним складником та першим рівнем у системі освіти (нульовий рівень Національної рамки кваліфікацій), стартовою платформою особистісного розвитку дитини.

Зміст та організація освітнього процесу у сфері дошкільної освіти визначаються принципами науковості, систематичності, активності, природовідповідності, які вимагають від педагога такої організації освітнього процесу, за якої максимально активізується діяльність дитини в пізнанні навколишнього світу, реалізації її творчих задумів та мрій.

Ключові компетентності під час здобуття дошкільної освіти формуються за різними освітніми напрямами, спрямованими на розвиток особистості дитини. Освітні напрями визначають зміст роботи закладу дошкільної освіти через організацію педагогом базових (основних) видів діяльності, які збагачують досвід дитини та реалізуються як особистісне надбання дитини (результат розвитку) за підтримки батьків в умовах родинного виховання.

Стандарт представляє взаємозв’язок між цінностями дошкільної освіти, напрямами освіти (змістом), процесом формування досвіду дитини в різних видах діяльності, що забезпечує освітній результат — компетентність дитини старшого дошкільного віку.

Ключові для дошкільної освіти компетентності дитини рухова і здоров’язбережувальна, особистісна, предметно-практична та технологічна, сенсорно-пізнавальна, логіко-математична та дослідницька, природничо-екологічна та навички, орієнтовані на сталий розвиток, ігрова, соціально-громадянська, мовленнєва, художньо-мовленнєва, мистецько-творча (художньо-продуктивна, музична, театралізована) та інші мають продовження в освітньому процесі початкової школи та впродовж життя.

Компетентності, що сформовані у дитини в різних видах діяльності за освітніми напрямами: «Особистість дитини», «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі», «Дитина в природному довкіллі», «Гра дитини», «Дитина в соціумі», «Мовлення дитини», «Дитина у світі мистецтва» створюють базу для збагачення та поглиблення змісту освіти на наступних рівнях освіти у початковій та середній школі. Всі напрями дошкільної освіти продовжено в початковій школі через освітні галузі: мовно-літературну; математичну; природничу; технологічну; інформатичну; соціальну і здоров’язбережувальну; громадянську та історичну; мистецьку; фізкультурну.[2]

Оновлений Державний стандарт дошкільної освіти має продовжити реформу дошкільної освіти з урахуванням наступності між дитячим садком та школою. Забезпечення наступності змісту дошкільної та початкової освіти, відповідність Базового компонента дошкільної освіти віковим особливостям дітей старшого дошкільного віку та вимогам концептуальних засад реформування початкової ланки освіти – стратегічне завдання освіти.

Наступність необхідно розглядати як один із принципів неперервної освіти. Здобуття освіти є можливим за умови реалізації концептуальних принципів впровадження перспективності і наступності між суміжними ланками освіти, зокрема дошкільною і початковою. З переходом загальної середньої освіти на нові терміни, структуру та зміст навчання, актуалізується питання пошуку шляхів забезпечення цілісного розвитку особистості на різних рівнях освіти. Наступність в освіті необхідна для створення єдиного освітнього процесу, що логічно продовжується від закладу дошкільної освіти до школи. Важливим аспектом оновлення Стандарту є забезпечення наступності між дошкільною та шкільною освітою. Ключові компетентності Стандарту за освітніми напрямами логічно перетікають у ключові компетентності Державного стандарту початкової освіти за окремими освітніми галузями. Проблема наступності стає закономірною на цьому етапі. Наступність двох перших ланок розглядається не тільки узгодженістю програм навчання та виховання, але і перспективністю кожного компонента освіти, що забезпечує ефективний розвиток дітей, тобто цілей, завдань, засобів роботи з ними та форм її організації. З боку закладів дошкільної освіти наступність виявляється не тільки в підготовці дитини до школи, а й у забезпеченні її загального психічного розвитку, а з боку школи – передбачає продовження загального психічного розвитку дитини на основі максимального використання того позитивного, що дитина набула в дошкільному віці. Наступність та взаємодія утворюють простір для реалізації в педагогічному процесі закладу дошкільної освіти і початкової школи єдиної, динамічної та перспективної системи, спрямованої  на без кризовий розвиток дітей у новій для них соціальній ситуації – шкільному навчанні.[4]

Підсумовуючи зауважимо, що зміна цілей освіти, зміщення акцентів зі знаннєвого на компетентнісний підхід зумовлюють нове бачення якісної дошкільної освіти. Вона має відповідати світовим освітнім тенденціям, державним вимогам, соціокультурним цінностям країни, бути спроможною задовольнити вимоги та потреби українського суспільства, а головне — кожної окремої дитини. Отже оновлений інтегрований зміст дошкільної освіти в контексті завдань Нової української школи потребує удосконалення змісту  дошкільної освіти, що передбачає запровадження принципу педагогіки партнерства, який ґрунтується на співпраці дитини, вихователя і батьків або осіб, які їх замінюють, забезпечення рівного доступу всіх дітей до закладів дошкільної освіти, втілення особистісно орієнтованого, компетентнісного, діяльнісного, соціокультурного та інтегрованого підходів, реалізації самостійної творчої діяльності дитини в освітньому процесі з урахуванням вікових особливостей психофізичного розвитку дітей, ігрової діяльності як провідної та принципу навчання через гру як наскрізного у взаємодії з дитиною.

Список використаних джерел

1. Базовий компонент дошкільної освіти: Науковий керівник: Т. О Піроженко. – К .2021.
2. Методичні рекомендації до Базового компонента дошкільної освіти (Державного стандарту дошкільної освіти) 2021 рік. Лист МОН України № 1/9-148 від16.03.2021
3. Базовий компонент дошкільної освіти. Нова редакція та поради для організації освітнього процесу [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://ezavdnz.mcfr.ua/book?bid=37876
4. Новий стандарт дошкільної освіти. Відповіді на головні запитання. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://nus.org.ua/questions/novyj-standart-doshkilnoyi-osvity-vidpovidi-na-golovni-zapytannya/
5. Концепція нової української школи. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf
6. Дошкільна освіта в контексті ідей Нової української школи: збірник наукових праць / Хмельницький : ФОП Мельник А.А., 2020р., 496с.
7. Інноватика у вихованні. Збірник наукових праць. Випуск 7/ Рівне., 303с.